Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Замкнені, вони давно не перетворювалися на людей. І вирили дітям нору для втечі.

Серед дітей були троє ведмежат, троє вовченят і четверо кошенят.

— Стримуйте себе, не проявляйте себе, інакше вони нас видадуть. Вони ще занадто маленькі, щоб мовчати. Беремо на руки і шуруємо. І так, у нас їх спробують відібрати, щойно виберемося з цієї нори.

Дітей було шкода, і дуже хотіла відкрутити голову тим, хто знущається з перевертнів. Рішення прийшло швидко. Сказала його ментально.

— Ми виведемо звідси всіх перевертнів, щойно покінчимо з головним гадом.

Мені мовчки кивнули. Діти напрочуд не чинили опору. Я несла найменше кошеня. Воно в мене на руках пригрілося і заснуло. Тейлін ніс на руках одразу трьох малих ведмежат. І обличчя в нього було таким, що я б не ризикнула до нього лізти. Уб'є з одного удару. Рей і Дік несли по двоє дитинчат і ще двоє було в Гора. Алекс і Анрес були з порожніми руками, щоб відбиватися від чужих зазіхань.

Вони почалися, щойно ми вийшли на просторі вулиці, і це були не громадяни, які хотіли допомогти дітям, а наші конкуренти. Алекс з Анресом справлялися добре, і я знову відчула Лішкорта, він непомітною тінню миготів і нікому не давав підійти до мене. Почула його в себе в голові:

— Звідки крихітки?

Я показала йому образ, як утримують тут перевертнів. Маг закрився ментально, отже, сильно лається.

Темний зустрів нас особисто, ще й поаплодував.

— Добре впоралися. Будете працювати особисто зі мною, — сказав він з посмішкою. — Тебе, хлопчику, потрібно відмити. Не можна бути таким замурзаним.

Нам наказали віднести дітей до загону. Тейлін ледь не зірвався, побачивши дорослих перевертнів. Благо, що поруч був не темний, а звичайні люди, охоронці. Але перевертні його відчули і зреагували адекватно. Підхопивши дітей, поховалися.

— Наш пан наказав вам усім відмитися і прийти до нього.

"Зараз усе почнеться".

"Я поруч" — почула Лішкорта.

Подивилася на ведмедя, який сидів у загоні, він єдиний не йшов. Я подивилася йому в очі, відчула, що він адекватний, просто береже сім'ю.

"Зачаїться і не наривайтеся. Зробіть так, щоб вас було не видно і не чутно. Буде дуже голосно. Якщо виживемо, прийдемо за вами і виведемо".

Ведмідь гаркнув своїм, і всі розповзлися по своїх будиночках.

"Мені здається, темний упізнав нас" — сказала друзям ментально — "Він же не дурень і слідкував за мною та моїми друзями"

"Прорвемося" — сказав Лішкорт зло.

Я зробила тільки видимість, що помилася, умила обличчя і помила руки. Друзі зробили аналогічно. І нас повели до темного. Привели в просторий кабінет, він сидів за масивним дерев'яним столом і дивився на мене з посмішкою переможця. У кабінеті було багато чоловіків у чорному одязі і за відчуттями це найманці — темні, але без підселення паразитів.

— Так набагато краще, — сказав він, мигцем глянувши на нас. — Сьогодні мені знадобиться ваша допомога в проведенні одного ритуалу. Думаю, сьогодні він вдасться. Не шкода було коси обрізати красуня?

— Не шкода, відростуть, — сказала з усмішкою.

— Ти ж не думала, що у вашої компанії вистачить сил впоратися зі мною? Ви всі прекрасні маги, сильні. Повні сили зараз, думаю, мені якраз вистачить енергії для відкриття порталу.

Дар як спалах показав не вестися на шантаж.

— Ти знаєш, що я хочу і я не буду сентиментальним і буду використовувати найефективніший спосіб. Ти, маленька, можеш полегшити свою долю або страждати на повну. Тобі всього лише потрібно надіти цю прикрасу, — він показав на артефакт, що підкорює. — Або, будуть помирати ці милі істоти.

Він показав проекцію маленьких перевертнів. Я знаю, що просто зараз він вбивати їх не буде. Але вб'є, коли відкриватиме портал.

— Ах, так, ще ж є твої племінники, які якраз зараз усі вдома, разом із твоїми рідними. І ніхто мені не заважає їх зараз убити.

— Ну ризикни, — сказала з посмішкою.

Відчула, що Лішкорт уже тут і не один. Не знаю, як він це провернув, але він якимись шляхами мені не відомими провів свого друга, теж ліча.

— Значить, по поганому.

Він зробив знак рукою, і все закрутилося. На нас напали його поплічники, а він, розвалившись у кріслі, спостерігав, як ми боремося.