Читати книгу - "Проби"

379
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Проби" автора Мішель Монтень. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 152 153 154 ... 170
Перейти на сторінку:
особисто, так і в особі потемків своїх, був жалуваний римським громадянством і мав усі права і переваги, якими користуються питомі римські громадяни або ті, хто на законній підставі стали такими. Ухвалюючи цю постанову, Сенат і народ Римський вважають, що вони не стільки дарують вказаному Мішелю Монтеню римське громадянство, скільки воздають йому належне, і не стільки виявляють йому благодіяння, скільки самі облагодіяні з його боку, бо, приймаючи від них звання римського громадянина, він виявляє їхньому місту честь і іменем своїм послужить на його прикрасу. Вищезгадані блюстителі міста повеліли, щоб через секретарів Сенату і народу Римського дану ухвалу Сенату міста Рима було внесено в протоколи і зберігалося в Капітолійському архіві, а також щоб було складено належного акта і цей акт скріплено звичною міською печаткою.

Дано від заснування Рима року 2331, а від Різдва Христового 1580, в тринадцятий день місяця марта.

Ораціо Фуско, секретар священного Сенату і народу Римського, Вінченцо Мартолі, секретар священного Сенату і народу Римського.

Не являючись громадянином жодного міста, я був дуже радий зробитися громадянином найшляхетнішого з усіх, які колись були чи колись будуть. Якби й інші вдивлялися в себе так само пильно, як це роблю я, то вони вважали б себе такими самими, який я, тобто заповненими всяким марнославством і всякими марничками. Позбутися цього я не можу інакше, як позбувшись себе самого. Всі ми пройняті суєтою, але хто це відчуває, той все-таки помиляється; а втім, може, я не маю рації.

Світовий звичай і прагнення вглядатися в що завгодно, але тільки не в самих себе, вищою мірою благодійно для нашого брата. Адже ми становимо собою не вельми приємне видовище: суєтність та убозтво — от і вся наша сутність. Щоб не відняти у нас бадьорості духу, природа спрямувала і, треба сказати, вельми до речі — діяльність нашого органа зору лише на те, що перебуває поза нами. Ми пливемо за течією, а повернути у зворотний бік і вернутися до себе — діло винятково трудне; адже і море бурхає і клекоче, перешкоджає собі самому, коли, зустрівши перешкоду, відступає назад. Подивіться, говорить кожен, як розігрується негода, подивіться на оточення, подивіться на позов, виставлений тим-то, подивіться на церу того-то, на заповіт, залишений таким-то; коротше, подивіться вгору або вниз, або вбік, або перед собою, або озирніться назад. Але повеління дельфійського бога, одержане нами від нього у стародавні часи, висуває нам вимоги, що йдуть наперекір всім нашим повадам: «Вдивіться в себе, пізнайте себе, обмежтесь самим собою; ваш розум і вашу волю, гайновані вами зокола, спрямуйте зрештою на себе; ви розтікаєтесь, ви розкидаєтесь; стисніться, зосередьтесь на собі; вас зраджують, вас відвертають, вас крадуть у вас самих. Хіба ти не бачиш, що цей світ спрямовує свої зори всередину себе і його очі споглядають лише себе самого? Суєтність — ось твій уділ і в тобі самому і поза тобою, але, замкнута в тісних межах, вона все-таки не така суєтна. О, людино, крім тебе однієї, — говорить цей бог, — все суще передусім пізнає себе і згідно зі своїми потребами встановлює границі своїм трудам і своїм бажанням. І нема ні одної істоти, яка була б така ж убога і гноблена нуждами, як ти, людино, жаждива обняти весь всесвіт. Ти — дослідник без знань, повелитель без прав і врешті всього-на-всього блазень із фарсу.

Розділ X

Як панувати над собою

Проти інших людей мене зачіпають чи, точніше, захоплюють небагато речей; що зачіпають, це цілком природно, аби лиш вони не тримали нас у своїх руках. Я докладаю всіляких старань, щоб з допомогою вправи і роздуму посилити в собі душевну невразливість, до чого я немалою мірою підготовлений самою природою і що є великою перевагою для людини. Мене захоплює і, отже, хвилює небагато чого. Погляд у мене гострий, але я зупиняю його лише на небагатьох предметах; чуття у мене тонке і сильне. Але щодо сприйнятливості й уважності, то тут я глухий і тупий: мене важко пройняти. Наскільки це в мене виходить, я займаюся тільки собою; але й любов до себе я б залюбки притлумлював і приборкував, щоб вона не поглинула мене цілком і повністю, бо й вона спрямована на предмет, яким я володію з чужої милості і на який доля має більше прав, ніж я. Отож навіть здоров'я, яке я так високо ціную, — і його я не повинен бажати і віддаватися турботам про нього з таким запалом, щоб хвороби стали здаватися мені чимось нестерпним. Слід триматися між нехіттю до страждання і любов'ю до насолоди; і Платон радить обирати середню життєву путь між цими двома почуттями.

Але чуттям, що відвертають мене від себе і прив'язують до чогось іншого, — їм я противлюся з усієї сили. Я вважаю, що хоча і слід робити послугу стороннім, віддавати себе треба тільки собі самому. Якби моя воля легко надавала себе у розпорядження когось іншого, я б не витримав цього — надто вже я зніжений і від природи і через мої давні звички,

Ворог клопотів, для гулящого часу народжений.

Овідій, Скорботні елегії, III, 2, 9

Затяті і вперті суперечки, в яких мій противник зрештою взяв наді мною гору, їхній наслідок, що присоромлює моє завзяття у відстоюванні своєї правоти, завдав би мені, з усією імовірністю, дуже жорстокого удару. Якби я ішов у свої діла з головою, як це буває з іншими, моя душа ніколи б не змогла справитися з тривогами і хвилюваннями, що невідступно йдуть за тими, хто завжди і всюди захоплюється і горить: цим внутрішнім збудженням її було б негайно придушено і розбито. У тих випадках, коли мене все-таки змушують братися за чужі діла, я обіцяю, що візьму їх у свої руки, але не в легені і не в печінку; що я покладу їх на себе; що дбатиму про них — це так, — але не стану ради них пнутися зі шкури; я за ними наглядаю, але я їх не висиджую, як курка яйця. У мене досить клопотів з налагоджуванням і впорядкуванням моїх власних справ, які сидять у мене в печінках і сотають з мене жили, щоб брати і звалювати на себе ще й чужі, я досить поглинутий моїми справами — істотними, винятково особистими і нав'язаними мені самою природою, щоб обтяжувати себе, на додачу, і сторонніми. Хто добре бачить, у якому він боргу перед собою і скільки зобов'язаний для себе

1 ... 152 153 154 ... 170
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проби"