Читати книгу - "Вовк-тотем"

поміщають у загін, куди люди приносять воду й додаткову їжу, а на ніч ще й кидають їм скошеної трави. Хіба коні з внутрішніх районів колись бачили вовків? І кінських битв між ними ніколи не бувало. Для парування їм не потрібно битися на смерть, усе забезпечують їм люди: прив'яжуть кобилу до стовпа, потім підтягнуть туди породистого коня для парування — й готово, тож коли все закінчиться, кобила навіть і не дізнається, як виглядав її «чоловік». Хіба ж нащадки такого породистого коня матимуть свій характер чи боєздатність?

— От дурість — сподіватися зберегти породу через «шлюби по волі людини»! — розсміявся Ян Ке. — Добре ще, що ми втрьох не є сім'ям такого шлюбу, тож ще маємо надію! Однак нині в селах шлюби з волі людини дуже поширені, хоча жінкам, порівняно із робочими кобилами, ще пощастило — вони хоч знають, як виглядають їхні чоловіки.

— Для Китаю це — вже великий прогрес, — зауважив Чень Чжень.

Чжан Цзіюань додав:

— Коні рівнинних китайців є тільки робочою силою — удень працюють, уночі — сплять, їхнє життя йде за ритмом життя селянина. Тому китайці — це селяни-трударі й мають коней-трударів, і їм ніяк не перемогти монгольських степових воїнів і їхніх бойових коней.

— Якщо дурний кінь іде в битву, хіба він не програє? — зітхнув Ян Ке. — Однак основна причина, чому кінь дурний — це те, що його господар дурний. Дурні воїни, що їдуть на дурних конях, обов’язково серед ночі заїдуть у болото.

Усі троє розсміялися, а Чжан Цзіюань продовжував:

— Бойовий характер і справді важливіший за миролюбність. Навіть найграндіозніший за кількістю праці проект у світі — Велика китайська стіна — все одно не могла зупинити кінноти однієї з найменших націй у світі. Що значить тільки вміти працювати, але не вміти воювати? Це значить бути кастрованим конем — він витримує працю, нарікання, дозволяє на собі їздити, а коли бачить вовка — тікає, похнюпившись, де ж йому наважитись кусатися й битися, мов жеребець? Якщо провести довгий час із табуном, то можна помітити, що там є багато кастрованих коней, які своїм зростом, вагою, зубами й копитами майже не поступаються жеребцям, і якби вони наважились поборотися з вовком, той би ніколи не переміг. Однак чому ж більшість цих коней відразу тікають, щойно побачать сірого? Причина полягає в тому, що під час кастрації їм ніби відрізали й сміливість та самечу бойовитість.

— Ех, Велика китайська стіна на десять тисяч лі — це мертва праця, а от степова кіннота в людей — це жива боротьба, — схвально відгукнувся Ян Ке, — вона завиграшки об’їде перешкоду і в десятки тисяч лі, і в сотні тисяч лі. Був випадок, коли монгольська кіннота воювала з державою Цзінь: спочатку вони напали на Цзюйюнґуань,[124] але прорвати там оборону не змогли, тоді вони сіли на коней і спустилися на декілька сотень лі на південь, до абсолютно незахищеного Цзицзінґуаня,[125] і таким чином з півдня атакували Пекін, який здався після першої ж атаки!

— Я думаю, що у вихованні, яке ми отримали, аж занадто підносилася праця, — сказав Чень Чжень. — Мовляв, праця створила людину, праця створила все. Працелюбні китайці понад усе полюбляють слухати цю істину. Насправді ж тільки працею не створиш людину. Якби мавпи вміли тільки працювати, а не вміли б воювати, то їх би давно з’їли інші дикі тварини. Як би тоді вони могли працею створити це наступне «все»? Наприклад, кам’яна сокира, яку винайшли первісні люди, — це знаряддя праці чи зброя? Чи вона була призначена й для того, й для іншого?

— Кам’яна сокира, звісно ж, насамперед — зброя, — сказав Ян Ке. — Однак нею також можна розбивати оболонку плодів і їсти їх.

— Праця — славна, праця — свята, — сказав, сміючись, Чень Чжень. — Працелюбність — це велика перевага китайської нації, потужний капітал майбутнього відродження нації. Однак сама по собі праця не є всемогутньою й нешкідливою. Праця може бути рабською працею, кабальною, працею на диктатуру, виправною працею, навіть працею як бидла. Це така праця є славною й священною? Це її потрібно схвалювати? Однак рабовласникам і феодалам якраз найбільше й подобалась така праця, вони її найбільше схвалювали. Тобто навіть люди, які самі не працювали й, більше того, привласнювали собі працю інших людей, також співали цю ж хвалебну пісню на честь праці.

— Я найбільше терпіти не можу цей тип людей, — сердито сказав Ян Ке. — Узяти б кам’яну сокиру й провчити їх як слід!

— Буває ще й неефективна, руйнівна та нищівна праця, — замислившись, сказав Чень Чжень. — Наприклад, коли більше двох тисяч років тому працювали на будівництві Афанґуна,[126] то вирубали всі ліси в Сичуані, навіть кажуть: «Афанґун виник, а гори Шу[127] злисіли». Така праця — страшна. Причому в світі існувало дуже багато хліборобських націй, які піднімали цілину, але результатом їхньої праці виявлялася поява пустель, що, зрештою, й ховали в своєму піску і саму націю, і її цивілізацію. Крім того, найбільш важливі в світі речі якраз не залежать від праці. Наприклад, праця не створить мир, безпеку й міцну оборону країни; вона не створить свободу, демократію, рівноправ’я й устрій на їх основі; праця не створить такий національний характер, який мав би нагальну потребу реалізовувати свободу й демократію.

Трудівники, які не вміють боротися, є лише кулі, покірними вірнопідданими, свійською худобою, волами чи кіньми. Свобода, демократія й рівноправ’я ніколи не стануть девізом їхньої