Читати книгу - "Чумацький шлях"

  У москалі – в солдати.

  Паланка – округ. На Запоріжжі було вісім паланок-округів – Кодацька, Бугогардівська, Інгульська, Протовчанська, Орельська, Самарська, Кальміуська та Прогнойська в гирлі Дніпра.

  Тілігул – морський лиман неподалік теперішньої Одеси.

  В одиночці Калнишевський провів 12 років, потім режим полегшили, а 1801 року звільнили зовсім, та сліпий і немічний отаман уже не повернувся на Україну і помер там 23 листопада 1803 р. на 112 році свого життя.

  Кезлев – Євпаторія.

  Мошкови – московіти, москови (тат.).

  Зіндан – яма, тюрма.

  Ак-мечеть – нині Сімферополь.

  Компут – реєстр (гр.).

  Абшит – відставка.

  Георгій Кониський – український письменник, народився в Ніжині в 1717 році, а помер у 1795-му. О. Безбородько пережив його лише на чотири роки і помер у 1799-му.

  Славнозвісна «Історія русів» була знайдена року 1828-го в містечку Гриневі Стародубського повіту Чернігівської губернії, що належало покійній небозі О. Безбородька Клеопатрі Лобановій-Ростовській. Її виявили члени Стародубського повітового суду Лайкевич та Гамалія під час опису міської бібліотеки і показали родичеві О. Безбородька С. Шираю, губернському маршалкові, і той зробив копію для себе. З неї було зроблено ще декілька копій. З 1828 року «Історія русів» поширюється в списках, а видана була О. Бодянським 1846 року в Москві. Автором «Історії русів» довго вважався Г. Кониський, аж поки М. Максимович, порівнявши цей твір з історичними творами Г. Кониського, остаточно упевнився, що він не мав ніякого відношення до цього твору, – не та мова, не той стиль. Історики М. Слабченко, А. Яковлів, М. Возняк та інші переконливо довели, що автором книги міг бути О. Безбородько.

  Потьомкін у 1791 році раптово помер, так і не виконавши свою другу обіцянку. Головатому довелося знову їхати до цариці, і Катерина віддала чорноморцям землі на Кубані, де вони в 1792–1793 рр. і поселилися. Так утворилося Кубанське козацтво.

  Хаджибей – сучасна Одеса.

  Це історичний факт.

  Крук (від тюркського курук – тичка) – частина колодязного журавля, довга жердина зі спеціальним залізним пристроєм для відра або просто тичка з цвяхом, щоб діставати воду з неглибокої криниці. А ще – тичка з петлею для ловлі коней у табуні.

  Політична поїздка Василя Капніста в