Читати книгу - "Дім Солі, Світлана Володимирівна Тараторіна"

відчувати після всіх тих операцій, пережитих під руками Зорга. Деякі проводили

без наркозу.

— Звідки ви знаєте? — тихо запитала Сфена. Вона вже здогадалася, якою

буде відповідь.

— Бо я йому асистував. Я завжди мав тонкі вправні пальці. Ніколи не

здогадаєшся, на кому я тренувався за наказом Зорга. — З носа Белокуна потекла

кров, заюшила губи й стекла на шию. — На власній матері. Ха! Не дивися на

мене так. Кожен платить свою ціну. Я такий, яким мене зробив Зорг. Я був

хорошим учнем. — Белокун устав і потягнувся по бакасу.

Сфену нудило від сповіді Белокуна. Його злочином було не вбивство

наставника, а зізнання. Догмат сповідував, що Старші Брати безгрішні, а чужі

звинувачення — лише наклеп. Тримай свої гріхи при собі або розкажи слідчій

комісії Язика й прийми справедливу кару, але не зізнавайся всує. Ніколи. Сфена

поклала банку в розкриту руку доктора.

— А от ти нікчемна учениця. — Белокун розчепив пальці, і перш ніж

Сфена встигла перехопити, скляна посудина розбилася об підлогу. — Я розкусив

тебе, як Мамай — Зорга. Ти надумала звести мене з розуму! Ти, дурна, ні на що

не здатна матка, думала, що зможеш підкорити Гавена Белокуна? — Він

замахнувся і щосили вліпив Сфені ляпас.

Вона не відчула удару, бо одночасно з ним її прошив біль: її бакаси

торкнулася Руф! «Що вона витворяє?» — подумала Сфена й кинулася на

очільника Станції. Розкидаючи малюнки, вони повалилися на підлогу. Попри

хворобу, Белокун був сильнішим. Він заліз на Сфену, схопив її за волосся й

кілька разів ударив головою об підлогу. Перед її очима все попливло. А потім

вона відчула щось слизьке й смердюче на обличчі.

— Ти хотіла, щоб я торкнувся бакаси? На, жери її тепер! — Белокун

намагався запхати напівдохлу жабу Сфені до рота. Перша Зіниця витягла з

кишені шприц і всадила голку в шию очільникові Станції. Тіло Белокуна

затряслося, наче крізь нього пропустили електричний струм. З рота потекла

кривава піна. Сфена скинула із себе доктора й відповзла, хапаючи ротом повітря.

— З бакасою ви це даремно. Ма придумала, як заблокувати сигнал манкура.

Але виявилося, що суміш має побічний ефект. Якщо її вколоти тому, хто

торкається бакаси, мозок розплавиться. Як оце у вас зараз. — Сфена, витираючи

кров з обличчя, знову наблизилася до Белокуна. — Я не хотіла це

використовувати. Ви самі винні. Хоча кого я в біса дурю, звісно, хотіла. Ваш час

сплив.Доктор скидався на мертвого. Його очі були широко розплющені, а губи

ледь помітно ворушилися. Сфена нахилилася.

— Золота Колиска, Мамай, — прошепотів Белокун.

У вікно пробилися перші рожеві промені, а на зовнішній майданчик щось

важко опустилося. Огидна морда Птерокса притулилася до скла. Четверорукий

зазирнув до кабінету. Сфена витерла закривавлені руки об форму й подала знак

Мато Дуковачу, що все добре. Белокун живий, а отже, у них є улюблена кров

Птерокса для розрахунку. Внутрішній динамік заволав сигналом тривоги. Її

звернення до потвор не спрацювало. Замість того, щоб віддати Талавіра, вони

пішли в атаку. Сфена важко підвелася і презирливо поглянула на розпластане

тіло. Зрештою вона досягла свого. Белокун тепер не зможе виконувати обов’язки

очільника Матері Вітрів.

— Піду рятувати Станцію. За Догматом керівництво переходить до мене.

Не сумнівайтеся, я вб’ю всіх потвор унизу, заберу Талавіра, а коли знайду

Золоту Колиску, то віддам її Язику. — Сфена сумнівалася, чи Белокун її розуміє, але вона мусила це йому сказати: — На відміну від вас, я переконана в

істинності одного: Кіммерик належить Старшим Братам. Так було й буде завжди, навіть якщо інші в це не вірять. За допомогою Золотої Колиски правда Старших

Братів переможе в усьому світі. А ви слабак! — Сфена плюнула в обличчя

Белокуну й вийшла в коридор.

***

Сфена забігла до афізи, схопила матку бакаси, від якої вона заразила всіх

на облавку, встромила пальці їй у спину й на мить ледь не збожеволіла від

масиву образів і відчуттів. Деякий час пішов на те, щоб сконцентруватися і

знайти заступницю. Як вона й підозрювала, Руф була в кімнаті Ма.

— Що ти робиш, дурепо?! — закричала Сфена. Вона побачила пістолет у

руках Руфі, відчула її страх і здивування, а тоді Сфену викинуло зі свідомості

жінки з пір’ям. Ма звільнилася!

У Сфени закрутилася голова так, що вона мусила вчепитися в полиці й

сповзти на підлогу.

Одночасний контакт із такою кількістю людей вимагав забагато суєру.

Долоні запекло. Доторк до напівживої бакаси Талавіра запустив кумулятивний

ефект. Суєр у її тілі збунтував. На долонях утворилося по здивованому оку.

Сфена стиснула кулаки, вдавлюючи в очні яблука нігті, і важко підвелася.

— Ма немає куди дітися зі Станції, — прошепотіла вона до себе. — Руф

зачекає. Спершу треба знищити нападників.

На містку панував хаос. Хтось кричав, що в потвор унизу грифони. Хтось

благав знайти Белокуна й використати потужнішу зброю. «Наче вона в нас є», —

подумала Сфена. Звістка про грифонів їй не сподобалася. Крилаті потвори

означали повітряний бій.

Старші Брати не зреагували на появу Першої Зіниці, і їй знову довелося

торкнутися бакаси. Цього разу око вилізло в неї на шиї. Біль від манкурів привів

чоловіків до тями. Лік ішов на хвилини, але Сфена вирішила, що виховний

момент важливіший за негайну відповідь потворам. Тепер, як ніколи, команда

Матері Вітрів мала її визнати.

Сфена простягла до натовпу руку, демонструючи, що вона не

торкатиметься бакаси. Їй були потрібні їхні віра й відданість. Чоловіки

прикипіли до ока на її долоні.

— Роками Старші Брати, керуючись заповідями Двобога й милосердними

наказами Язика, допомагали потворам на Території К. Ми сподівалися,