Читати книгу - "Дім Солі, Світлана Володимирівна Тараторіна"

зціляться. Що оцінять нашу велику жертву. Але вони проявили чорну

невдячність. Вони вкусили руку, яка давала їм їжу! І мають понести заслужену

кару. — Сфена зробила паузу, даючи їм час на відповідь. Спершу над містком

зависла тиша. Але потім хтось почав читати Догмат, його підтримали інші

голоси:—Шкідник, мовтарган, заслуговує назнищення.

— Так, Кіммерик, Дешт, Територія К, — продовжила Сфена. — Це

невід’ємна, історична частина нашої держави. Ті, хто це заперечує, підспівують

нашим ворогам. Ворогів у нас багато, вони тільки й чекають, що ми покажемо

слабкість. Але вони не розуміють одного: з нами мудрість та справедливість

Двобога. Ми переможемо. Сьогодні ми отримаємо зброю Мамая — Золоту

Колиску. Роки пошуків завершилися. Спалахи можна повторити. — Сфена

зачекала, поки до Старших Братів дійде сенс сказаного. — Із Золотою Колискою

Старші Брати здобудуть владу над усім світом. — Вона скинула руку в

ритуальному жесті Двобогу й задоволено оцінила, як швидко її рух повторили

інші. Вона не хотіла, щоб вони запитали, де Белокун. Справа Старших Братів —

коритися наказам. Сьогодні наказує вона.

Мати Вітрів, наче на підтвердження її слів, вибухнула гімном Двобогу.

Голоси Старших Братів злилися в єдиній молитві. Коли слова стихли, Сфена

знову підняла руку.

— Сьогодні ви знищите всіх потвор. Ви маєте захопити живим

колишнього Брата, зрадника й відступника — Талавіра Каркіноса. Решта має

завершити шлях і покинути Колесо. Двобог і його пророк Язик чекають на вашу

перемогу! Спустити коптери!

Старші Брати кинулися виконувати її наказ.

— Ти, перевір Медичний, — Сфена зупинила якогось Старшого Брата. —

Марія Дорош і її син мають бути замкненими.

«Спершу Станція, потім Ма», — думала Сфена дорогою до злітного

майданчика, де на неї чекали Мато Дуковач та його Птерокс.

Блиск суєрного купола змусив примружитися, вітер ударив в обличчя, вона

ледь не втратила рівновагу. А коли зір повернувся, побачила, що землю внизу

встеляє дим, а в ньому, наче привиди, ширяють вершники. У Сфени все

попливло перед очима. На мить їй здалося, що вона от-от зісковзне з облавка.

— Де моя плата? — повернув її до реальності Мато Дуковач.

Птерокс незадоволено закричав. Майданчик навколо нього вкривали дрібні

голі створіння завбільшки з копека — потомство Птерокса. Вони були схожими

на пташенят, що тільки позбулися шкаралупи, з тою відмінністю, що мали довгі

смертоносні дзьоби й були здатні за кілька хвилин роздерти значно більшу за

себе тушу. Птерокс викидав потомство раз на кілька місяців. Сфені знову

пощастило разом із птахом отримати ще й молодняк.

— Буде тобі кров! — прогорланила вона. — І Белокунова, і моя. —

Промова перед Старшими Братами наче влила в її жили розпечений суєр. Це її

Станція, її Кіммерик. Вона тут наказує. Белокун занадто довго мирився з

нахабністю потвор. — Але спершу ти розберешся з отими. — Сфена показала на

грифонів. Лоб одного з вершників відбив промінь ранкового сонця — і вона

впізнала Талавіра. Поряд із ним сиділа дівчинка зі здійнятими руками. У кожній

вона наче тримала по вогняній кулі. Сфену пересмикнуло від недобрих

передчуттів. Птерокс теж помітив грифонів і жадібно витягнув шию. Він рвався

в бій. Мато Дуковач кинув лютий погляд на жінку й заліз на круп птаха.

Сфену обдало жаром, повітря застогнало від вибухів. По лівому борту

Станції коптери зіштовхнулися з грифонами. Машини відстрілювалися, але не

могли маневрувати так швидко, як птахолеви. Грифони давали вершникам

кинути атеш-бомбу й знову здіймалися в небо. Нарешті потвори досягли свого: коптер загорівся. Пілот утратив керування і полетів на землю.

Другому коптеру Старших Братів удалося поцілити птахолевицю.

Оскаженіла тварина кинулася на машину. До неї приєдналися інші. У коптера не

було шансів. Сфена закрутила головою в пошуках Птерокса. З іншого, невидимого для неї боку, мав точитися бій між королем грифонів та Мато

Дуковачем. Вона не бачила й Талавіра, і це мучило найдужче. Що він задумав?

Нарешті з-за корпусу Станції вилетіла зграя молодняка й кинулася на грифонів.

Голодні дрібні потвори вгризалися в крила, видирали пір’я й шматували золоте

хутро. Закривавлена левиця заревіла й здійнялася в небо, намагаючись скинути

їх. Попри небезпеку, видовище заворожувало. Якщо молодняк помітить Сфену, то зжере до того, як Мато Дуковач устигне їх зупинити. Прикриваючи банку з

бакасою від вітру та уламків, Сфена змусила себе рухатися.

Станція здригалася від залпів. І це була проблема. Вона не знала, на

скільки снарядів може розраховувати. За останні роки це вперше Матері Вітрів

довелося застосувати всю свою зброю. Хаос на командному містку змінився

апатією, наче без неї вони втрачали бажання оборонятися.

— Цільтеся в бараки. Потвори внизу мають бути знищені. Там немає

Талавіра Каркіноса, — наказала Сфена.

Птахолев Талавіра здавався дитинчам порівняно з іншими грифонами. Але

дівчинка позаду Каркіноса вражала. Вогненні м’ячі зривалися з її рук.

Молодняку вдавалося ухилятися, проте крила Птерокса в кількох місцях

почорніли й курилися. Сфена похитнулася й подивилася вгору. Вузький

ілюмінатор не давав побачити грифонів Талавіра, але вона була певна, що це

один з них шкрябонув кігтями обшивку Станції. Вона досі не могла зрозуміти, що задумав Каркінос. Перевага була на боці Старших Братів.

— Стріляйте з ілюмінаторів. Потрібно збити грифонів. Але будьте

обережними з Талавіром.

Сфена мить вагалася, але потім знову торкнулася бакаси. Тільки так вона

могла передати наказ усім Старшим Братам на Станції і змусити їх ворушитися.

Вона відчула, як шкіра луснула в кількох місцях. Це з’явилися нові очі. Але

манкури подіяли, коли словесні накази були вже недоступні. Чоловіки схопили

зброю і розбіглися по позиціях. Вона хотіла з’ясувати, що відбувається в

Медичному, але ще раз торкатися бакаси не наважилася. Натомість блідий, засапаний Старший Брат приніс їй звіт із торпедної. На обличчі Сфени розцвіла

переможна посмішка. У них було достатньо зброї,