Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Слухаючи, Дайюй кивала в такт головою й думала: «Які, виявляється, бувають прекрасні п’єси! Жаль, що звичайно дивляться тільки гру акторів, не вникаючи в зміст самого спектаклю!»

Тут вона пошкодувала, що відволікається всякими дурними думками, і вирішила послухати далі. А дівчатка співали:

Серце в Дайюй здригнулося, вона затамувала подих.

Слова п’янили, і Дайюй опустилася на камінь. Раптом дівчинці прийшли на пам’ять рядки із стародавнього вірша, який вона нещодавно прочитала:

І далі:

Ці рядки нагадали інші, з п’єси «Західний флігель»:

Дайюй замислилася, серце стиснулося від болю, з очей покотилися сльози. Думки її витали десь далеко-далеко. І ось, коли вона так сиділа в глибокій замисленості, хтось підійшов ззаду й ляснув її по плечу. Вона обернулася й побачила...

Кого побачила Дайюй, ви дізнаєтесь, якщо прочитаєте наступний розділ.

Отже, хтось ляснув Дайюй по плечу, коли вона сиділа в глибокій замисленості.

— Ти що тут робиш?

Дайюй злякано підхопилася — перед нею стояла Сянлін.

— Дурне дівчисько! Налякала мене! Чого прийшла?

— Шукаю нашу панянку й ніде не можу знайти, — відповіла Сянлін. — І Цзицзюань тебе шукає. Каже, що дружина пана Цзя Ляня послала тобі якийсь надзвичайний чай. Піди, покуштуй.

Вона взяла Дайюй за руку, і вони разом попрямували до павільйону Ріки Сяосян.

Фенцзє й справді прислала дві банки прекрасного чаю. Дайюй і Сянлін поговорили про вишивки та візерунки, зіграли в шахи, почитали трохи, і Сянлін пішла.

Тим часом Баоюй, якого Сіжень повела додому, увійшовши в кімнату, побачив Юаньян. Лежачи в постелі, вона розглядала вишивки Сіжень.

— Де ти був? — запитала вона Баоюя, тільки-но той увійшов. — Бабуся давно на тебе чекає, веліла з’їздити