Читати книгу - "Правда про справу Гаррі Квеберта"

— Не знаю.

— А що роблять полісмени в таких випадках?

— Ідуть хильнути по чарчині. А письменники?

— Ідуть добряче хильнути.

Він одвіз нас до свого бару на околиці Конкорда. Ми посідали за шинквасом і замовили подвійне віскі. На екрані телевізора за нашими спинами рухомим рядком пливли новини:

«Співробітник поліції Аврори зізнався у вбивстві Ноли Келлерґан».

1. Правда про справу Гаррі Квеберта

— Останній розділ, Маркусе, завжди має бути найкращий у книжці.

Нью-Йорк, четвер, 18 грудня 2008 року.

Місяць по тому, як відкрилася правда

Того дня я бачив його востаннє.

Була дев’ята вечора. Коли він подзвонив у двері, я сидів удома і слухав свої міні-диски. Відчинив; ми довго мовчки дивилися один на одного. Потім він сказав:

— Доброго вечора, Маркусе.

Я затнувся і лише спромігся промимрити:

— Я вже думав, що ви померли.

Він кивнув.

— Тепер я тільки примара.

— Кави хочете?

— Так. Ви сам?

— Сам.

— Пора вам перестати бути самому.

— Заходьте, Гаррі.

Я пішов у кухню варити каву. Він стояв у вітальні, дуже знервований, і перебирав світлини у мене на полицях.

Коли я повернувся з кавником і горнятками, він розглядав одну з них: наше з ним фото, того дня, коли я отримав диплом у Берроузі.

— Уперше приходжу до вас додому, — сказав він.

— Кімната для вас готова. Вже кілька тижнів.

— Ви знали, що я прийду?

— Так.

— Ви добре мене знаєте, Маркусе.

— Друзі знають такі речі.

Він сумовито всміхнувся.

— Дякую за гостинність, Маркусе, та я не залишуся.

— То чому ж ви прийшли?

— Попрощатися.

Я насилу приховав розгубленість і поналивав кави у чашечки.

— Якщо ви мене покинете, я більше не матиму друзів, — сказав я.

— Не кажіть такого. Я вас любив навіть не як друга, а як сина.

— Я любив вас як батька, Гаррі.

— Хоч і дізналися правду?

— Правда нітрохи не впливає на те, що почуваєш до людини. В цьому і полягає велика драма почуттів.

— Ваша правда, Маркусе. То ви все знаєте?

— Так.

— Як ви дізналися?

— Збагнув урешті.

— Тільки ви могли мене викрити.

— То ви це мали на увазі тоді, на паркувальному майданчику, біля мотелю? Тим-то і сказали, що поміж нами ніколи нічого не буде, як досі? Ви розуміли, що я все з’ясую.

— Як ви докотилися до цього, Гаррі?

— Сам не знаю…

— У мене є відеозаписи допитів Тревіса і Дженні Довнів. Хочете поглянути?

— Так.

Він сів на дивані. Я вставив диск у плеєр і ввімкнув його. На екрані телевізора з’явилася Дженні. Її знімали крупним планом у залі Головного управління поліції штату Нью-Гемпшир. Вона плакала.

Із показань Дженні Е. Довн

Сержант П. Ґегаловуд. Пані Довн, ви давно про це знали?

Дженні Довн (схлипуючи). Я… я ні про що не здогадувалася. Ніколи! Аж до того дня, коли виявили тіло Ноли Келлерґан у Гусячій бухті. Тоді все містечко збурилося. У «Кларксі» було повнісінько люду: відвідувачі, журналісти приходили, розпитували. Пекло якесь, та й годі. Врешті мені стало погано, і я пішла додому раніше, хотіла перепочити. Біля хати стояло авто, я його раніше не бачила. Ввійшла і почула голоси. Впізнала голос колишнього начальника поліції Пратта. Він говорив із Тревісом. Вони мене не чули.

12 червня 2008 року

— Спокійно, Тревісе! — заволав Пратт. — Побачиш, ніхто ні про що не дізнається.

— Чому ти так певен цього?

— Усе ляже на Квеберта! Тіло знайшли в його маєтку! Всі докази проти нього!

— А якщо його виправдають?

— Не виправдають. І щоб ні слова більше про цю історію, втямив?

Дженні почула кроки і сховалася у вітальні. Вона бачила, як Пратт вийшов із дому. Коли авто поїхало, вона побігла в кухню: чоловік сидів мов прибитий.

— Що тут коїться, Тревісе? Я чула вашу розмову! Що ти приховуєш від мене? Що ти не сказав мені про Нолу Келлерґан?

Дженні Довн. І тоді Тревіс усе мені розповів. Показав ланцюжок; він зберіг його на згадку, щоб завжди пам’ятати, що накоїв. Я забрала той ланцюжок і сказала, що все залагоджу. Хотіла захистити свого чоловіка, захистити родину. Я завжди була самотня, сержанте. Дітей в мене нема. Все, що в мене є, це Тревіс. Я боялася його втратити… Я дуже надіялася, що справу закриють і в усьому обвинуватять Гаррі… Аж тут