Читати книгу - "Хребет Дракона, Кевін Джеймс Андерсон"

Два валуни вдарили в основу крила і зламали порожнисті кістки, що змусило дракона безладно забити крилами і перекинутися в повітрі. Не в змозі утриматися на височині, звір молотив розірваним крилом, а інше крило просто вело його по спіралі вниз, аж поки він не врізався в поверхню пустелі на краю гір.

Опинившись серед теплових мерехтінь і піднятої пилюки, Адан прикрив очі. Йому здалося, що він побачив, як шматки дракона відділяються і розсіюються, перетворюючись на летючі тіні, на якісь темні фрагменти, що розлітаються, наче химерні птахи.

Королева By мчала стрілою, спрямувавши свого ауґа туди, де впав дракон. Б’ючи крилами, з усіх сил намагаючись підвестися, він підняв свою зміїну голову, клацаючи щелепами з величезними іклами.

Адан притримав Пенду на безпечній відстані, а от Лютих нічого не стримувало. Два маги підійшли до збитого звіра і зупинилися там, де він вже не зміг би їх дістати. Вони викликали свою магію, і з піску здійнялися мерехтливі зелені лінії, які, мов мотузки світла, з’єднувалися і перехрещувалися, утворюючи сітку, яка потягла дракона до землі, зв’язуючи його.

Звір опинився у пастці. Він помирав. Його зламане крило розвалилося, шкірясті клапті розповзалися.

Пенда послала свого ауґа вперед.

— Ми повинні стати свідками цього, Старфолле. Подумай проте, що ми зможемо розповісти нашій дитині! — Пенда анітрішки не боялася.

Адан не міг дозволити їй залишитися одній.

— Я цього не пропущу. — Він помчав уперед, тримаючись поруч із нею.

By підійшла до переможеного дракона, тримаючи в руках спис із обсидіановим наконечником і чорний меч. Вона встромила спис глибоко в лускаті груди дракона. Вмираючи, звір пручався, намагаючись вирватися з-під дії енергетичних джгутів, які утримували його. Підійшовши ближче, королева підняла свій чорний меч.

Кво, бажаючи приєднатися до неї, підняв власний клинок.

— Зачекай мене, сестро!

Не зупиняючись, він змахнув мечем, рубанувши по основі довгої шиї лускатого звіра. By встромила меч під підборіддя дракона, проштрикнувши йому голову.

Монстр здригнувся, смикнувся, а тоді сконав.

Адан і Пенда поспішали на своїх вайлуватих ауґах, зачаровані величним драконом. Тіло рептилії скорчилося і смикнулося, потім зануртувало так, наче ожило в тисячі окремих частин. Адан раптом подумав про труп, що кишів личинками. Шматки мертвого дракона звивалися і розповзалися, занурюючись у пісок, ніби звір гнив просто на очах, залишаючи по собі лише порожнисті рештки.

Коли Адан і Пенда зупинили своїх ауґів та спішилися в пилюку, від туші дракона зостався хіба що каркас вигнутих кісток та зелена луска, вкрита чорними плямами. Труп обсипався сам по собі, і залишилися тільки череп з уламками рогів, зуби та багато луски.

Сяюче зелене павутиння, що утримувало вмираючого дракона, поступово розпалося, перетворившись на туман блискіток.

Упершись руками з гострими нігтями у вузькі стегна, королева By стала ногою на рештки великого драконового черепа, натиснувши п’ятою. Тонка, наче шкаралупа яйця, кістка легко зламалася, і королева відштовхнула череп убік.

— Дракони — крихкі створіння, хоч і вважають себе страхітливими.

Її брат заліз всередину скелета, висмикнув реберну кістку і розмахував нею в повітрі.

— Що з ним сталося? — запитав Адан. — Я ніколи не бачив нічого подібного.

Золотаве волосся королеви By розвівалося на вітрі, незаплямоване потом або пилом.

— Люди, чи пам’ятаєте ви легенди? Чи розумієте ви, чим є дракон?

— Ми думали, що дракони — це міф, — сказала Пенда. — Очевидно, ми помилялися.

— Дракони є фізичним проявом зла і ненависті. Вони є втіленням темних, отруйних емоцій, від яких очистився Кур. Дракон складається з усіх цих жахливих речей, що стали його плоттю. Ми можемо вбити фізичний прояв, але зло залишається у світі.

— Але ж ви сказали, що це не Оссус, — нагадав Адан.

Кво хихикнув.

— Звичайно ж, ні. Подивіться на цю немічну істоту.

Навіть розсипавшись на піску, туша була завдовжки не менше п’ятдесяти футів, а сама лише голова розміром з віз.

— Це лише частинка Оссуса, — сказала By. — Однак завдяки їй ми чудово розважилися, чи не так? Тепер, коли Оссус заворушився, їх буде більше. У нас будуть й інші полювання на драконів.

By нагнулася до роззявленої пащеки розтрощеного черепа і вирвала один із гострих зубів, затиснула його в долоні, потім пройшла вздовж шиї дракона туди, де залишилися найтовстіші, найбільші луски. Вона висмикнула луску, яка не дуже міцно трималася, — вигнуту і трикутну, розміром з людську голову.

До лівої руки в неї все ще був прикріплений її власний набагато більший щит, який вона підняла, щоб показати Аданові.

— Це луска Оссуса. — Вона постукала кісточками пальців об щит, потім простягла йому меншу луску. — Я дарую цю меншу луску тобі, Адане Старфолле, королю Судерри, як трофей на згадку про ваше перше полювання на драконів з нами. — Потім вона подарувала зуб Пенді. — І тобі, Пендо Орр, королево Судерри. Нехай твій розум завжди буде гострим, як зуб дракона.

Пенда прийняла ікло, що ледве помістилося у її долоні. Адан тримав луску, відчуваючи, наскільки легкою та твердою вона була.

— Ви повинні коли-небудь піти з нами на інше полювання, — промовив Кво. — Наступного разу ми дамо вам зброю, і ви зможете битися поруч із нами.

Адан відчув неспокій і глянув на Пенду.

— У нас, мабуть, вже не буде можливості взяти участь у наступному полюванні на дракона. Наша дитина скоро народиться.

Кво хихикнув, а потім твердим голосом сказав:

— Так, і ваша дитина може народитися у світі, де люди повинні знати, як битися з драконами.

— Тоді ми обов’язково навчимо дитину це робити, — сказала Пенда. Оскільки кістяк більше не цікавив королеву By, вона рушила до свого ауґи. Кво тримався поруч із сестрою і скочив у сідло власної їздової рептилії.

— Ми організуємо, щоб вас повернули назад до Баннрії. Це було вельми корисно. Я сподіваюсь, ви розважилися.

Адан і Пенда сіли в сідла, відчуваючи непевність, намагаючись зрозуміти, свідками чого вони стали і навіщо все це.

Проїжджаючи повз них, Кво потягнувся, щоб поплескати Адана по плечу:

— Тепер ми союзники.