Читати книгу - "Хранителі"

— Будь ласка, не треба, — тремтячим голосом благала Нора, вдаючи переляк, хоча її нервове тремтіння було справжнім.

Вінс продовжив спокійним голосом, але вже з більшими емоціями, ніж раніше:

— Я отримаю енергію твого молодого і насиченого життя. Водночас у мить твоєї смерті до мене перейде ще й кришталево чиста, невикористана енергія немовляти, яка ще не встигла забруднитися брудом цього хворого і дегенеративного світу. Ти — моя перша вагітна жінка, Норо, яку я ніколи не забуду.

В її очах забриніли сльози, які теж не були частиною хорошої акторської гри. Хоча Нора вірила, що Трейвіс знайде спосіб впоратися з цим чоловіком, вона боялася, що він або Ейнштейн можуть загинути в сутичці, як не знала і того, чи переживе Трейвіс потрясіння, якщо не зможе захистити своїх рідних.

— Не сумуй, Норо, — промовив Вінс. — Ваше існування з немовлям не припиниться, бо ви станете частиною мене. Я подарую вам вічне життя.

Трейвіс вийняв з духовки першу порцію печива і поставив на полицю, щоб воно охололо.

Ейнштейн почав було вже принюхуватися, але Трейвіс промовив:

— Вони ще гарячі.

Пес повернувся до вітальні й підійшов до вікна, яке виходило на подвір’я перед будинком. Ішов дощ.

Перед поворотом із шосе Вінс зсунувся на сидінні, щоб його не можна було побачити з вікна, але револьвер не прибрав.

— Один неправильний рух, і я виб’ю немовля з живота.

Нора повірила.

Звернувши на брудну і ковзку ґрунтову дорогу, Нора поїхала до будинку. Дерева, що нависали над дорогою, трохи захищали її від дощу, зате в гіллі збиралася вода, звідки падала на землю ще важчими краплями чи й струмками.

Нора побачила Ейнштейна у вікні й намагалася вигадати якийсь сигнал, який би означав «біда» і був одразу ж зрозумілий псові. Але їй нічого не спадало на гадку.

Вінс наказав, дивлячись на Нору:

— Не доїжджай до сараю, а зупинися біля дому.

Його план був очевидним: у частині будинку, де розташовувалися комірчина і сходи у погріб, не було вікон. Трейвіс та Ейнштейн не зможуть побачити чоловіка, який вилізе з пікапа разом із Норою. Вінс заведе її за ріг до заднього ґанку і потрапить усередину ще до того, як Трейвіс щось запідозрить.

Можливо, Ейнштейн зачує небезпеку своїм собачим чуттям. Можливо. Але…

Ейнштейн був такий хворий…

Ейнштейн подибав на кухню. Вигляд у нього був збуджений.

— То Норин пікап?

«Так».

Ретривер підбіг до задніх дверей і від нетерпіння почав танцювати — а потім завмер, звівши голову.

Фортуна посміхнулася Норі, коли вона найменш цього очікувала.

Щойно жінка припаркувалася біля будинку, поставила машину на ручник і заглушила двигун, Вінс схопив її і потягнув через сидіння на половину, що була ближче до задньої частини будинку, а відтак гірше проглядалася крізь передні вікна. Вилізаючи з пікапа й тягнучи Нору за руку, Вінс роззирався навсібіч, щоби, бува, його не застукав Трейвіс. Відволікшись, він уже не міг так уважно слідкувати за Норою.

Протискаючись через сидіння біля «бардачка», вона вмить відчинила його і схопила «вальтер» 38-го калібру. Напевно, Вінс почув або відчув щось, оскільки рвучко обернувся. Проте було вже пізно: Нора приставила пістолет до його живота і тричі вистрелила. Вінс навіть не встиг підняти револьвер і зробити постріл.

Украй приголомшеного Вінса відкинуло до стіни будинку, що була на метр позаду.

Нора здивувалася власній холоднокровності. В неї в голові промайнула божевільна думка, що нема небезпечнішої істоти, ніж матір, яка захищає своїх дітей, навіть якщо одна дитина ще ненароджена, а інша — пес. Нора ще раз вистрелила йому в груди, цього разу впритул.

Вінс важко гепнувся на мокру землю, обличчям униз.

Нора обернулася і побігла. За рогом вона ледь не врізалася в Трейвіса, який перестрибнув через поруччя ґанку і приземлився накарячки біля неї, не випускаючи з рук «узі».

— Я вбила його, — промовила Нора з істеричними нотками в голосі, які намагалася приховати. — Я чотири рази вистрелила в нього, і, Господи, я вбила його.

Трейвіс випростався. Він був спантеличений. Нора обійняла чоловіка і притисла до грудей. Вони стояли під холодним дощем, і вона насолоджувалася його живим теплом.

— Кого… — почав Трейвіс.

Позаду Нори пронизливо закричав Вінс. Він не міг вдихнути, але перевернувся на спину і вистрелив. Куля втрапила Трейвісу в плече і відкинула його назад. П’ять сантиметрів управо — і вона б розтрощила їй голову.

Нора ледь не впала вслід за Трейвісом, але вчасно відпустила його і стрибнула вліво, щоб сховатися за пікапом і вийти з лінії вогню. Вона мигцем глянула на Вінса, який, тримаючи в одній руці револьвер, а іншою схопившись за живіт, намагався підвестися.

Перш ніж сховатися за пікапом, Нора раптом зауважила, що на чоловікові не було жодних