Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Моральні листи до Луцілія 📚 - Українською

Читати книгу - "Моральні листи до Луцілія"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Моральні листи до Луцілія" автора Луцій Анней Сенека. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 157 158 159 ... 191
Перейти на сторінку:
що діє і приносить користь, те мусить бути наділене пориванням; що ж наділене пориванням, те — жива істота». — Правду мовиш, але якщо те поривання було її власним пориванням, а воно ж не їй належить, а душі. /11/ Будь-яка жива істота аж до смерті залишається тим самим, чим була на початку: людина, поки не вмре, зостається людиною, кінь — конем, собака — собакою, і не може перемінитись у щось інше. Справедливість, тобто душа, що перебуває в певному стані, — жива істота. Хай так. У такому разі й мужність — жива істота, тобто душа, що перебуває в певному стані. Яка ж то душа? Та, яка щойно була справедливістю? Але ж вона мусить триматися тієї першої, в якій почала перебувати, істоти — перейти в якусь іншу їй не дано. /12/ Окрім того, одна душа не може належати двом живим істотам, тим паче — багатьом. Якщо справедливість, мужність, поміркованість та інші чесноти є живими істотами, то як це можливо, щоб вони мали тільки одну душу? Треба, щоб у кожної з тих чеснот була власна душа, інакше — то не живі істоти. /13/ Одне тіло не може бути спільним для багатьох живих істот. Це визнають і наші супротивники в тій суперечці. Але що є тілом справедливості? — «Душа». — Гм. А тілом мужності? — «Ця ж сама душа». — А хіба так буває, щоб одне тіло слугувало двом живим істотам? — /14/ «Але ж одна й та сама душа налаштовується то на справедливість, то на мужність, то на поміркованість». — Так могло б бути, якби на той час, коли вона налаштувалась на справедливість, не було мужності, а коли на мужність, — не було поміркованості; але ж усі чесноти існують одночасно. То як окремі чесноти можуть бути живими істотами, якщо душа — одна, якщо вона не може стати більш, ніж однією істотою? /15/ Врешті, жодна жива істота не може бути частиною іншої живої істоти. Справедливість — частина душі. Значить, вона не є живою істотою.

Мені здається, що я марную час, розтовкмачуючи всім зрозумілі речі. Тут випадало б обурюватись, а не сперечатися. Немає такого створіння, щоб в усьому було подібне до іншого створіння. Глянь на що хочеш: у кожного тіла своя барва, свій вигляд, свої розміри. /16/ Серед усього іншого, чим дивує нас винахідливість божественного творця, є, вважаю, ще й те, що поміж такої незліченності всього сущого він ніколи ні в чому не повторився: навіть цілком подібні на перший погляд речі, тільки-но зіставиш їх, виявляються різними. Візьми листя: скільки тут усіляких видів! На кожному — якась своя, особлива, мітка. А скільки тварин! Вони не схожі одна на одну не тільки за величиною: неодмінно й тут, хай у дрібному, завжди знайдеш якусь несхожість. Він сам поставив собі таку вимогу, аби те, що різне, було водночас і неподібним, і нерівним. А всі чесноти, як самі твердите, рівні між собою. Отже, вони не можуть бути живими істотами.

/17/ Кожна жива істота діє сама по собі. А от доброчесність сама по собі аж ніяк не може діяти — тільки разом з людиною. Всі живі істоти поділяються на розумних, як людина і боги, та нерозумних, як звірі й худоба. Чесноти, звісно, розумні, але ж вони не є ні людьми, ні богами, отже, — не є й живими істотами. /18/ Кожна розумна істота не стане діяти, поки не відчує поривання, поки, врешті, те поривання не буде підкріплене схваленням. Поясню, що таке схвалення. От мені треба прогулятися; але на прогулянку я вийду лише тоді, коли скажу собі про те подумки, а потім ще й схвалю сказане. Треба присісти — присяду знову ж таки після всього того, на що я вказав. Доброчесність такого схвалення не знає. /19/ Візьмімо розсудливість. У який спосіб вона може схвалити думку: «мені треба прогулятися»? Сама її природа не допускає того. Адже розсудливість піклується про того, кому вона притаманна, а не про себе саму: вона ж ні прогулюватись не здатна, ні сидіти. Отож, не знаючи схвалення, вона не може бути розумною істотою. Якщо доброчесність — істота, то неодмінно й розумна; але вона не є розумною істотою, отже, — й живою. /20/ Якщо доброчесність — жива істота, то чи будь-яке благо (а доброчесність — благо) не є живою істотою? Саме так. Наші з цим погоджуються. Врятувати батька — благо, висловити розумну думку в сенаті — благо, справедливо вирішити якусь справу — благо. Виходить, і порятунок батька — жива істота, і висловлена розумна думка — жива істота. Ми договорились до того, що сміхом можна порснути. Завбачливо змовчати — благо, гарно пообідати — благо; можна дійти висновку, що і мовчання, й обід — живі істоти!

/21/ Так, далебі, й хочеться полоскотати себе й зробити собі забаву з тих дотепних дурниць. Якщо справедливість і хоробрість живі істоти, то вони, без сумніву, істоти земні. Кожна жива істота потерпає від холоду, голоду, спраги; отож, справедливість терпить, скажімо, від холоду, хоробрість — від голоду, ласкавість — від спраги. /22/ А далі? Чи не поцікавлюсь у тих мислителів, як ті істоти виглядають? Чи вони подібні до людини, чи до коня, чи до якогось звіра? Якщо надали їм круглих обрисів, як богові[419], то запитаю, чи жадоба, розкіш, безглуздя теж круглі. Адже й вони — живі істоти. Якщо вони і їх округлять, то все ще допитуватимусь, чи до живих істот зараховують, приміром, обережну ходу. Їм доведеться погодитись, а далі визнати, що й прогулянка, оскільки є істотою, — кругла.

/23/ Втім, не думай, що з-поміж наших я вперше, відхилившись од приписів, покерувався власною думкою: між Клеантом та його учнем Хрисиппом немає згоди навіть у тому, що таке прогулянка. Клеант твердить, що це дух, скерований провідним началом до ніг, а Хрисипп запевняє, що це саме те провідне начало. То чому б то кожному, за прикладом Хрисиппа, звернувшись до власного розуму, не висміяти таку силу отих живих істот, для яких увесь світ виявився б надто тісним? /24/ «Чесноти, хоч і не є багатьма живими істотами, все ж вони живі істоти. Як в особі однієї людини може поєднуватись і поет, і промовець, так і чесноти: вони живі істоти, але не можна сказати, що саме тому їх багато. Душа — це те саме, що душа справедлива, розважна, смілива, тобто настроєна в

1 ... 157 158 159 ... 191
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моральні листи до Луцілія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моральні листи до Луцілія"