Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

, .

Так, Даніц відповів, не замислюючись, кивнувши головою.

,

Андерсон заплескав у долоні і сказав:

.

Даніц, не вагаючись, похитав головою.

,

Я вірю в Повелителя Бур, а не в Бога Знання і Мудрості. Причина, по якій деякі з ритуальних магічних творів в минулому отримали відповідь, полягала в тому, що Капітан.

=

Сказавши це, він кинув на Андерсона погляд.

?

Хіба ви не народилися в Сегарі, виросли в Ленбурзі, не були однокласниками капітана?

. ?

Тоді ви також повинні бути віруючими в Бога Знання і Мудрості. Чи не було б ефективніше, якби ви провели ритуал?

.

Андерсон похитав головою і засміявся.

=

Незважаючи на те, що вони все одно віруючі, ті, хто дійсно може отримати відповідь, знаходяться в крайній меншості.

. , — .

Здавалося б, у роздумах, він сказав, що найкращий метод – це знайти священика чи єпископа з Церкви Знання. Запропонуйте їм зробити кілька амулетів, я пам'ятаю, що тут, у гавані Беренса, є кілька паломників з Ленбурга. Чому б нам не відвідати їх завтра

.

Даніц саме збирався сказати «так», як раптом виявив підозрілий погляд.

У мене таке неприємне відчуття, що ти щось задумав

.

Вираз обличчя Андерсона відразу ж завмер.

.

На дирижаблі Кляйн був пристебнутий ременем безпеки і накритий ковдрою, коли він притулився до свого сидіння, вже перебуваючи в глибокому сні.

= ,

У цей момент на вулиці було темно. Світла з земель було мало, і краєвиди повільно проносилися, незважаючи на те, що рухалися з великою швидкістю. Все виглядало мирно і тихо.

=

Через невідомий проміжок часу Кляйн раптом прокинувся, витягнувши шию.

,

Тримаючи при собі Дзвін Смерті, він випив багато води. Його розбудив сечовий міхур.

,

Відсунувши ковдру і відстебнувши ремінь безпеки, Кляйн затулив рота і позіхнув. Він вийшов з вітальні і попрямував до вбиральні в кутку коридору.

= =

Заспокоївшись, він вимив руку і вийшов з убиральні. Увійшовши до зали, він раптом побачив постать.

. = =

Постать стояла серед тіні. Він був одягнений у чорний халат, а на очах були тіні для повік і рум'яна. На перший погляд це було схоже на тінь або привид, що виплив з трупа.

.

Пані Дейлі Кляйн, очевидно, впізнала її, і він одразу ж відреагував так, наче підстрибнув від переляку.

è

Дейлі пройшов кілька кроків вперед і подивився на обличчя Дуейна Дантеса. Вона зупинила свій погляд між його очима, скрививши рот в усмішці.

=

Твої очі і постава схожі на мого друга, особливо очі.

=

Кляйн відразу ж вдав просвітлення і сказав з посмішкою: «Пані, якби наші статі помінялися місцями, це був би стандартний спосіб вдарити когось».

.

Очі Дейлі не відходили, коли вона хрипіла.

Немає необхідності в будь-якій заміні. Різниця в статях не змінює визначення таких дій.

.

Якби це було іншим разом, я б справді намагався обдурити тебе в ліжко, якби сказав щось подібне, навіть обдуривши тебе до самого проходу.

,

Однак зараз у мене таких думок немає. Я підійшов, тому що твої очі дуже нагадують мені про нього.

; , è . , - , , ?

Розмовляти з пані Дейлі справді досить приголомшливо, я не можу дозволити їй вести розмову; інакше вона може зрозуміти, що Дуейн Дантес – це не той казанова, який має широкі уподобання, і не експерт з романтики. Натомість, він не що інше, як недосвідчений чоловік перед чарівними жінками, я маю взяти на себе провідну роль у цій розмові, Кляйн заворушився, коли він прямо запитав у напівжартівливій манері: «Пані, чи подобається вам ця ваша подруга?»

.

Дейлі на секунду здивувалася, а потім наколола брови, опустила голову і посміхнулася.

.

Це не те, що потрібно приховувати.

.

Якби він міг бути таким, як ви, бути готовим проявляти ініціативу при зіткненні з жінкою, вміло створювати сугестивну атмосферу, можливо, якби це було так, у нас би вже були діти.

, . = = ,

На жаль, він консервативна людина. Коли він розмовляє зі мною, все, що він говорив, це питання, пов'язані з роботою або його досвідом. Будь-які натяки на його адресу або будь-який жарт, який перегинав палицю, просто змушували його виглядати некомфортно. Він часто знаходив виправдання, щоб піти. Він виглядав старим і не доглядав за своїм волоссям. Також у нього була погана пам'ять. Він навіть забув про мій день народження. Щоразу, коли я думав про нього, я сердився, відчуваючи бажання штовхнути його в ліжко, прив'язавши його руки до поручнів ліжка

.

Кляйн подивився на голову Дейлі похмурим поглядом, зітхнувши, щоб перервати її.

, .

Пані, ви занадто багато сказали.

=

Дейлі підвів очі, говорячи з посмішкою, яка нічим не відрізнялася від попередньої.

.

Я подумав, що вам сподобається поговорити про це на більш глибокому рівні.

.

Кляйн тихо посміхнувся.

? .

Тоді чому ви не втілили ці думки в дії? Я можу сказати, що ви не просто жінка, яка вміє тільки говорити.

.

— глузував Дейлі.

.

Думаю.

=

Після цього вона кивнула.

.

Дякую, що не сказали, що я вас переслідую.

= =

Говорячи, вона розвернулася і попрямувала до великої вітальні, де стояли Червоні рукавички. Куточки рота Кляйна злегка скрутилися, коли він повернувся до своєї кімнати, похитавши головою.

=

Коли вона підійшла до входу у велику вітальню, Дейлі, чий погляд упав на мостини, раптом побачив розв'язаний шнурок.

-, - .

Вона перевела погляд угору, коли в її очах відбився чорноволосий зеленоокий Леонард Мітчелл.

è = .

Леонард глянув на Дуейна Дантеса, коли той увійшов до вітальні, і сказав пригніченим голосом: "У нього багато секретів". Він не проста людина.

.

Дейлі посміхнувся і кивнув.

.

Я знаю.

=

Сказавши це, вона жваво пройшла повз Леонарда Мітчелла і зайшла у велику вітальню.

=

Пройшовши кілька метрів, вона сповільнила темп і знову опустила голову.

= =

Леонард залишився стояти біля дверей, спостерігаючи за довгими затягнутими тінями, що відкидалися від вогнів знадвору. Повільно і безшумно видихнув.

У маленькій вітальні Кляйн стояв біля дверей, піднявши праву руку і потираючи скроні. Він стояв, як статуя.

.

У домі Бергів