Читати книгу - "Постріл із глибин"

Starling, «Starling», 62.

Halpem, «Naval History», 306.

Bailey and Ryan, «Lusitania Disaster», 36.

Холл, протокол, 27 грудня 1915 р., різні документи «Лузитанії», документи Адміралтейства, ADM 137/1058, Національний архів Великої Британії.

New York Times, 9 вересня 1915 р.; «Список суден, потоплених U-88», скринька 2, колекція Бейлі/ Райан.

Cummins, « Indiana’s Reaction», 30.

«Щоденник капітана Хоупа», 5 листопада 1916 р., документи Адміралтейства, ADM 137/4169, Національний архів Великої Британії.

Scheer, «Germany’s High Sea Fleet», 194.

Там само.

Tuchman, «Zimmermann Telegram», 141; Birnbaum, «Peace Moves», 277. Такман зауважує, що в плані Гольцендорффа (а він займає майже двісті сторінок) є навіть такі подробиці, як калорійність звичайного британського сніданку та відсоток вовни в тканині, з якої шиють спідниці англійські жінки. Кервер наводить інший приклад ілюзорного мислення, яке охопило німецький флот: адмірал Едуард фон Капелле 1 лютого 1917 року сказав: «З військової точки зору я вважаю, імовірність вступу Америки у війну на боці ворога нульова». Tuchman, «Zimmermann Telegram», 139; Koerver, «German Submarine Warfare», xxxiii.

Діалог, який я наводжу тут, подає Холл у розділі 25 своєї неопублікованої автобіографії «Draft D», документи Холла.

Там само; Boghardt, «Zimmermann Telegram», 106—107; Link, « Wilson: Campaigns», 343.

Hall, «Draft D», розд. 25, документи Холла.

Tuchman, «Zimmermann Telegram», 151.

Boghardt, «Zimmermann Telegram», 78,101,105. Свою розповідь я мусив скоротити, бо про телеграму Циммермана можна написати откремий том, як і зробили деякі інші автори. Щоб дізнатися більше з цієї теми, спочатку прочитайте роботу Такмана — це варто зробити вже тільки заради його яскравого стилю. Найбільш сучасне дослідження цієї теми подані у Boghardt, «Zimmermann Telegram» (2012) та Gannon, «Inside Room 40» (2010).

Beesly, «Room 40», 223.

Tuchman, «Zimmermann Telegram», 185.

Лансінг, особиста записка, 19 березня 1917 р., документи Лансінга.

Там само, 20 березня 1917 р.

Link, «Wilson: Campaigns», 421.

Sullivan, «Our Time», 272—73.

New York Times, 3 квітня 1917 р. — у цьому номері на першій шпальті вийшов повний текст промови Вільсона. Також див. Link, « Wilson: Campaigns», 422—26.

New York Times, 3 квітня 1917 р.

Churchill, «World Crisis», 682—83. Леді Еліс Томпсон — вона жила на початку XX століття і вела щоденник — була невисокої думки про США через їх утримання від війни. Двадцять сьомого лютого 1917 року, після потоплення лайнера «Кунард» «Лаконія», вона записала: «Мерзенний президент США, можливо, таки отримає “пенделя”, який підштовхне його, щоб помітити це нове німецьке безчинство. Він і досі вдає, що “обдумує ситуацію”...» Після ще одного потопленого судна, 24 березня 1917 року, вона пише: «Підозрюю, що Вільсон напише ще одну ноту!!! І цей черговий варварський учинок зникне в забутті. Вони — нація людей, що багато говорять, але мало роблять, — і хай їм грець». Щоденники леді Еліс Томпсон, т. 2 та 3, № 15282, Імперський воєнний музей.

Frost, «German Submarine Warfare», 5.

Sims, « Victory at Sea», 43.

Там само, 51.