Читати книгу - "Дитина для голови мафії, Anitvela Ki"

Кейт:

Прокинулася я вже, коли сонце стояло високо. Метью поряд не було, та й не хотілося його бачити. Мене наполегливо будила трель телефону. Знявши слухавку, побачила на екрані: Тіана.

—Алло? — буркнула заспана я.

—Швидко збирайся, стан Майї погіршився! — викарбувала вона і скинула виклик.

Мене як невидимі сили підхопили. Я одразу забула і про минулу ніч, і про Метью. У голові було одне:

—Майа в небезпеці!

Я швидко почала збирати речі, розуміючи, що найближчими днями додому не повернуся. Похапцем набрала номер брата.

—Алло. — коротко сказав він.

—Арнольд, Майа в поганому стані. До Меті я не піду! Він мене зґвалтував! Будь ласка, мені потрібна твоя допомога. Я нічого в тебе не просила, але зараз мені потрібна допомога. Моя дитина в небезпеці.

—Ідіотко, Заспокойся! Я не зможу врятувати її, наша кров ідентична. Вибач, що говорю це, але тобі потрібен Метью. За те, що він з тобою зробив, я з ним розберуся. Але тобі потрібна його допомога.

—Зрозуміло, я розберуся сама. — сказала, а самій прикро стало до чортиків. Остання надія у спасінні Майї, це Метью.

Я не намагалася брехати собі, що минулої ночі було добре. Але він взяв мене силою. Хоча, що я хотіла від колишнього коханця. Чи тепер цього? Не розібравши, що з того правильно, сіла в машину.

*****

—Як вона? — на ходу питаючи, біжу до реанімації.

—Погано, потрібна кров. Терміново! — з моїх губ зірвався нервовий, істеричний стогін.

—А донора то в нас і немає. — Тіа завмерла.

—А брат? — з легким прищуром запитала подруга.

—Ідентична група крові. — схилила голову я.

—Зрозуміло. Я здала кров, зараз її намагаються врятувати.

—А в тебе ... — почала було я, але Тіа перебила:

—Так. В нас одна група крові. Поки що здала 500 мл крові. Просила злити більше, але так би і валялася у відключенні дві доби. - я в пориві подяки обняла подругу.

—Тіа, Тіаночко, дякую мила. — сказала, вже не стримуючи сльози.

*****

Два дні Майа пробула у реанімації. А я за цей час жодного разу не лягла. Боялася. Думала, якщо засну, щось обов'язково станеться. Я не могла пробачити себе за те, що поїхала, що лишила доньку. Адже саме на той момент їй стало погано.

—Катерино! — почувся ззаду дуже знайомий голос.

—Бабусю! — я обернулася і побачила людину, близьку моєму серцю. Переді мною стояла бабуся. З рідним сивим волоссям, яке колись, у минулому, колишнім світлим, найкрасивішим, у Пітері. З блакитними очима, ще сповненими яскравого неба, під яким вона народилася.

—Катерино, як ти? Як правнучка? — спитала вона, оглядаючи мене пильним поглядом.

—Я нормально, а Майа ... — я запнулася — в реанімації.

—Катерино, ну де нормально? У тебе кола під очима, ти взагалі спиш? - Бабуся з дитинства називала мене Катерина, хоча навіть у паспорті написано було Кейт.

—Ба, все добре. — ухилилася я від руки, що намагається доторкнутися до мого чола.

—Доню, ну як же? Ти виглядаєш як жива умертва. Вся бліда, змарніла. Наче у війну повернулася і бачу товаришів із 41-го року.

—Бабуль, мені ніколи відпочивати, Маюша в поганому стані, я боюся її залишати. І до речі, звідки ти дізналася про онуку та хворобу? — вирішила перекласти тему я.

—Арнольд зателефонував, сказав, що ти народила дочку. Але через батька ховалася. А зараз моя правнучка захворіла на лейкемію. Твій брат дбав про тебе і попросив приїхати. — так... не пожалів брат бабусю, а їй наступного року 92. Хоча, з її силами, може й нас пережити. У неї в очах, досі, грають пустотливі креслята. Але, змушувати її летіти з Лос-Анджелеса до Москви... Схоже, бабуся вловила мої думки і сказала:

—Катерино, де батько малечі? — у мене став ком в горлі.

—Кейт, Майю переводять у звичайну палату. Їй полегшало. — підійшла подруга і отримала мій вдячний погляд.

—Ой, а це хто? — перевела вона погляд на мою співрозмовницю.

—Знайомся, Чарльз Аделіна Йосипівна, моя бабуся. — на обличчі подруги з'явилася посмішка.

—Тіана Вінчстер, дуже приємно познайомитися. Те-то, я дивлюся, у вас боляче обличчя схожі. — сказала вона.

—А ти хто? — з прищуром дивилася на подругу, бабусю.

—Ба, вона моя подруга. Хірург і той, хто оплачує лікування Майї. — випалила я.

Бабуся розпливлася в добродушній усмішці і обняла Тіану, погладив по спині. — добрий жест, отже, прийняла її.

—Міс Вінчестер, у нас термінова пацієнтка! Потрібна термінова операція! — забіг у коридор молодий ординатор.

—Готуйте третю операційну, я зараз буду! — викарбувала, вона була повністю на професійному рівні.

—Вибачте мене. — сказала і зникла за дверима біля сходів.

—То де батько? — почула я голос бабусі.

—Ба він, я, йому не потрібна Майа. Він про неї навіть не знає. — ми ввійшли до палати до сплячої доньки.

—Кейт. — така вимова мого імені з вуст бабусі здивувала і я різко обернула до неї. — Кеті, я б все віддала, щоб повернути Сашеньку. Адже його застрелили через п'ять місяців після добровільної подачі документів у той проклятий гарнізон. А я лишилась. І як мені хотілося бути поруч із ним. Я досі звинувачую себе за сварку. Коли він йшов, він залишав мене одну, а я ж не хотіла його відп. спитати, відчувало моє серце недобре. Потім вибачалися один перед одним у листах. А потім мені надійшов лист про те, що його вбили. Та я сама хотіла вбити тих проклятих іродів, що Сашеньку занапастили. Але немає. Донечко моя, я бачила, як блиснули твої очі, коли я запитала про батька правнучки. Тобі треба поговорити з ним та розповісти про доньку.

—Бабуль, я подумаю про це, чесно. Але я нічого не обіцятиму. — зітхнула я і погладила доню по волоссю.

Тіана:

Почувши слова Аделіни Чарльз, я замислилась. Адже вона має рацію, Мет теж любить Кейт. Але що тоді сталося? Чому тоді Метью хотів віддати дитину і одружується з іншою? Ні, тут щось чисто. Потрібно розібратися!