Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

27. Бажання Ісаака 1-4; підступ Ревеки 5-10; згода Якова 11-17; хитрощі 18-29; викриття лукавства 30-40; Яків задумує втечу 41-45; мішане подружжя Ісава 46

1 Як постарівся Ісаак та вже й зір його притупився, недобачав, то покликав він Ісава, свого старшого сина та й каже йому: Сину мій! Той відповів: Тут я. 2 А він каже: Оце я старий, не знаю дня моєї смерти. 3 Візьми твоє знаряддя, твій сагайдак і твій лук, та й піди в поле й піймай для мене дичину, 4 та й зготуй мені смачну страву, так, як я люблю, і принеси мені; нехай я з'їм, щоб за те благословила тебе моя душа перед смертю. 5 Ревека ж чула, як Ісаак говорив до Ісава, свого сина. І вийшов Ісав у поле вполювати дичину для батька. 6 Тоді Ревека й каже до Якова, сина свого так: Оце чула я, як твій батько говорив до Ісава, твого брата: 7 Принеси мені дичини і зготуй для мене смачну страву: нехай я з'їм і благословлю тебе перед Господом, заки ще помру. 8 Тепер же мій сину послухай мене, що я тобі наказую. 9 Піди но в отару і принеси мені звідти двоє козенят гарненьких, а я зготую з них смачну страву для твого батька, як він любить. 10 Тоді внесеш її твоєму батькові, щоб він її з'їв і щоб благословив тебе перед своєю смертю. 11 Але Яків каже до Ревеки, своєї матері: Таж Ісав, мій брат, мужчина волохатий, а я гладенький. 12 Ануж мій батько помацає мене, і в його очах я буду як той, що глузує з нього, і так я наведу на себе прокляття, а не благословення. 13 Тоді каже до нього його мати: На мені буде твоє прокляття, мій сину! Ти слухай тільки мене та піди і принеси мені (козенят). 14 Пішов же він, узяв їх і приніс своїй матері; а вона зготувала смачну страву, як любив його батько. 15 І взяла Ревека щонайдорожчу одежу Ісава, свого старшого сина, що була в неї дома, і одягла в неї Якова, свого молодшого сина, 16 а кізлячими шкірами обгорнула його руки і гладеньке тіло в нього на шиї. 17 Тоді дала вона в руки Яковові, своєму синові, смачну страву і хліба, що зготувала. 18 Він же пішов до свого батька й каже: Тату мій! А цей відізвався: Я тут! Хто ти мій сину? 19 Тоді Яків каже до свого батька: Я - Ісав, твій первісток. Я зробив так, як ти мені велів. Підведись, прошу, сядь та з'їж моєї дичини, щоб твоя душа благословила мене. 20 А Ісаак каже до свого сина: Як же ж хутко ти це знайшов, мій сину! Той відповів: Бо Господь, Бог твій, наслав мені. 21 На це Ісаак до Якова: Підійди лишень до мене, нехай обмацаю тебе, мій сину, чи ти справді мій син Ісав, чи ні? 22 І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: Голос - голос Якова, руки ж - руки Ісава. 23 Однак не впізнав його, бо руки його були, як руки в Ісава, брата його, волохаті, тож і благословив його. 24 По тому спитав: Чи ти справді мій син Ісав? А цей відповів: Я! 25 Той же сказав: Подай мені, нехай з'їм я дичини мого сина, щоб моя душа благословила тебе. І подав йому, й він з'їв; приніс йому й вина, й він випив. 26 Тоді каже до нього Ісаак, його батько: Підійди лишень та поцілуй мене, мій сину! 27 Він же підійшов і поцілував його. І занюхав Ісаак запах його одежі й поблагословив його та й сказав: Ось запах сина мого, неначе запах поля, що Господь благословив його. 28 Дай же, тобі, Боже, росу з неба й родючу землю. Та ще й пшениці й вина подостатком! 29 Нехай народи тобі служать і племена приклоняться перед тобою. Будь володарем над братами твоїми, й сини матері твоєї нехай приклоняться перед тобою. Проклятий хай буде, хто тебе проклинає, а благословен, хто тебе благословляє! 30 Та сталось, як Ісаак скінчив благословляти Якова і Яків щойно вийшов від Ісаака, свого батька, прийшов Ісав, брат його, з полювання. 31 Він теж зготував смачну страву, приніс її до свого батька й каже до нього: Хай тато підведуться і з'їдять дичини свого сина, щоб душа їх благословила мене. 32 Тоді Ісаак, його батько, спитав: Хто ти? Він же відповів: Я - син твій, твій первісток, Ісав. 33 Ужахнувся Ісаак жахом великим та й питає: А хто ж той, що піймав дичину, приніс мені, й я з'їв спокійно все, заки ти прийшов, і я поблагословив його, так він благословенний і буде? 34 Коли Ісав почув слова свого батька, скрикнув він великим і жалісним голосом та сказав до батька свого: Благослови мене, мене також, мій тату! 35 А той мовив: Прийшов твій брат підступно й узяв твоє благословення. 36 Ісав і каже: Хіба не названо його Яків; він бо два рази вже обійшов мене! Забрав моє первородство, а ось тепер узяв моє благословення? 37 На це відозвавсь Ісаак, кажучи до Ісава: Я, бачиш, його поставив володарем над тобою і всіх його братів дав йому за слуг; хлібом і вином забезпечив його. Що ж, отже, мій сину, можу я для тебе зробити? 38 Тоді Ісав каже до свого батька: Хіба одне благословення в тебе, тату? Благослови й мене, мій батьку! Та й заридав Ісав уголос. 39 Тут батько його, Ісаак відповів йому, кажучи: Без родючої землі буде твоя оселя, і без роси, що падає з неба. 40 Ти житимеш з меча твого і будеш