Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

норвезькому Єпархіальному соборі було заявлено, що «встановлення відносин між чоловіком і жінкою поза шлюбом є порушенням Божого порядку»26. У багатьох християнських організаціях і церквах досі вважають конкубінат за гріх, оскільки він являє собою неформальну інституціоналізацію позашлюбного сексу. Чоловікам, які живуть із жінкою поза шлюбом, майже неможливо отримати роботу священика в норвезькій церкві. Перший такий священик був призначений єпископом Тором Б. Йорґенсеном у Південному Голуґаланді, незважаючи на широкі протести з боку інших єпископів. Йорґенсен стверджував, що він очікував, що священик одружиться на співмешканці27. В лютеранській державній церкві Данії позашлюбні стосунки священиків цілком прийнятні28.

Багато християн досі стверджують, що дошлюбний секс не узгоджується з християнським ученням. Деякі з них намагаються переконати державу заборонити його. Вони використовують законодавство, щоб перешкодити дошлюбному сексові, наприклад, засуджуючи сексуальне виховання в школах. Християни в США надавали перевагу освітнім програмам, які проповідували сексуальне утримання до шлюбу, а не пропонували загальне сексуальне виховання. Тільки у 2006 році консервативний християнський уряд у Вашингтоні виділив 200 мільйонів доларів на цю програму, в інших штатах надали такі ж суми29. Утім, статистичні дані свідчать про те, що хоча такі методи, можливо, змінюють ставлення молоді до сексу, вони не можуть тією ж мірою остаточно змінити її поведінку. На практиці результатом стало не зменшення інтересу до сексу серед молоді, а, навпаки, зростання. Крім того, більшість юнаків і дівчат не мають звички використовувати протизаплідні засоби, що часто призводить до венеричних захворювань і небажаної вагітності30.

Християнська молодь, яка приймає релігійну заборону дошлюбного сексу, серйозно намагається дотримуватись її. Але, як уже зазначалось, існує тенденція винаходити творчі рішення, такі як взаємна мастурбація, оральний і анальний секс, які не включаються до поняття сексу. Тож не дивно, що християнам-юнакам, які дотримувались обітниці, частіше, ніж іншим, доводилося мати гетеросексуальний анальний і оральний секс31. Ці форми сексуальної активності не розглядаються тими, хто їх практикує, як повністю безпроблемні. Такі статеві стосунки порушують сексуальні межі й, отже, можуть призвести до вагінального статевого акту32. Але ці межі також можуть бути пересунуті ще далі залежно від того, як розуміти загальну заборону на дошлюбний секс. Тоді як багато хто встановлює межу на вагінальному проникненні, деякі молоді норвезькі християни вважають, що «проникнення без еякуляції є законним»33. Інші думають, що тільки «статевий акт із багатьма партнерами є реальним порушенням норм»34.

Гетеросексуальні статеві зносини до шлюбу не вважаються гріхом серед основної маси християн. Це просто те, чим займається більшість людей. Зростання частки дітей, народжених поза шлюбом, є гарним доказом зміни цього ставлення. Якщо в 1950-х роках у Норвегії було лише 3 відсотки позашлюбних дітей, то у 2003 році їхня кількість збільшилася до 50 відсотків. У 2003 році 64 відсотки первістків народжені поза шлюбом35. Це дає більш повне уявлення про те, як мало впливає шлюб на сексуальну активність людей. Звичайно, не всі позашлюбні діти — це діти християн, проте 87 відсотків норвежців є членами певної конфесії36. Тож більшість норвезьких християн сьогодні не вважають, що заборона на дошлюбні гетеросексуальні зносини досі є центральною в їхній релігії. Дослідження в інших християнських країнах свідчать, що частка «незаконних» дітей особливо зросла в 1980 році. У 25 країнах ЄС ця частка становила близько 5 відсотків у 1970 році37, а до 2004 року збільшилась у шість разів, до 31,4 відсотка. Найменша кількість дошлюбних дітей спостерігається в таких православних країнах, як Греція та Республіка Кіпр, — відповідно 4,9 та 3,3 відсотка. Інші країни, такі як Болгарія, Грузія й Румунія: 48,7, 44,6 та 29,4 відсотка відповідно38. У США частка зросла з 3,8 відсотка в 1940 році до 11 — в 1970-му і 33 — в 1999 році39. Тоді як у Чилі відсоток збільшився від 30 до 62 в період з 1990-го по 2007 рік40. У таких країнах, як Колумбія, Гватемала та Мексика, відповідно 87, 67 та 56 відсотків людей у 1997 році не вважали аморальним народжувати дітей поза шлюбом. Водночас такі показники для Німеччини й Ісландії становлять 90 та 95 відсотків відповідно41. Кількість шлюбів на душу населення також знизилася. В 1964 році було взято приблизно 8 шлюбів на 1000 жителів у 25 країнах — членах ЄС, тоді як у 2004 році цей показник становив лише 4,8. Хоча спостерігається величезне зростання кількості християн, які мають дітей поза шлюбом, необхідно мати на увазі, що не завжди існує узгодженість між діями та ставленням. У США 97 відсотків тих, хто займався сексом, мали дошлюбні статеві стосунки. Навіть серед жінок, які народились у 1940—1950-ті роки, ця частка становить 88 відсотків 42. Однак опитування 1997 року показало, що 47 відсотків населення досі вважає неправильним народжувати дітей поза шлюбом43.

Іслам, як і християнство, але на відміну від іудаїзму має загальну заборону на дошлюбний секс44. Досі немає абсолютного погодження між Кораном і традицією, коли йдеться про санкції щодо дошлюбного сексу. У Корані говориться, що «ті з ваших жінок, які винні за аморальну поведінку», мусять не виходити за межі «будинків своїх, поки смерть не забере їх або Аллах не відкриє інший шлях для них»45. Покарані мають бути не тільки жінки, Коран також вказує: «Двоє, хто винні у непристойній поведінці, мають бути покарані». Але не зрозуміло, яких саме покарань мають зазнати чоловіки46. Один із пунктів Корану, якого, однак, рідко дотримуються, вказує, що ті, хто мав дошлюбні стосунки, можуть брати шлюб тільки з іншими «розпусниками» або «ідолопоклонниками»47.

Хадиси містять правила, згідно з якими неодружені люди, які зай­маються сексом, мусять отримати сто ударів батогом. Крім того, часто їм присуджується вигнання строком на один рік48. Незаміжні раби, які продовжують займатися сексом навіть після трьох або чотирьох покарань (невідомо, скільки точно рекомендував пророк Мухаммед), повинні бути продані «за мотузку»49.

Однак на практиці іслам виявляв значно більшу толерантність до чоловічої дошлюбної та позашлюбної сексуальності50. Це частково відбилося в ісламському ставленні до проституції. Єдине, що в Корані вказувалося щодо проституції, — це те, що чоловік не повинен змушувати своїх рабинь до цього заняття, якщо вони бажають залишатися цнотливими51. Хоча Мухаммед казав, що «в ісламі немає проституції»52, торгівля сексом у мусульманських країнах часто сприймалася з терпимістю53. Крім того, проституція нерідко регулювалася й оподатковувалася мусульманською владою. Існування проституції відкриває шлях для закріплення загальної чоловічої сексуальності поза межами шлюбу, водночас з’являється чіткий контраст між повіями й іншими жінками, які не мають права займатися сексом до шлюбу. Через жорсткі обмеження для неодружених дівчат-неповій проституція часто є першим гетеросексуальним досвідом для багатьох чоловіків у консервативних країнах, так само як це було поширено в багатьох переважно християнських країнах54.