Читати книгу - "Сюжети минулого, Страшні оповідання на ніч"

Відчинивши двері, я опинився у вестибюлі. Це була непомірно велика зала, виконана в тому ж чудовому архітектурному стилі, що й фасад: розписна склепінчаста стеля з велетенською люстрою притримувалася шістьма довгими колонами; підлога була вистелена плитами світлих тонів з одним єдиним округлим симетричним візерунком із темних плит; стилізовані під червоний мармур стіни, подекуди вистелені копіткою працею мозаїкою з чудернацькими візерунками й постатями, а запалені світильники, які висіли на них, створювали грою світла додаткові тривожні образи. Уздовж однієї зі стін на невисоких колонах розташувалися погруддя визнаних драматургів, за чиїми творами свого часу нами було зіграно не один десяток вистав. По центру вестибюля на постаменті височіли скульптури Талії і Мельпомени з їхніми масками комедії і трагедії.

Я йшов у непроглядній і напрочуд неприродній для такого монументального місця тиші, яку порушувала лише луна моїх власних розмірених кроків. Тутешня відчужена атмосфера вселяла в мене відчуття цілковитої самотності, що аж ніяк не викликало спокою, а навпаки, лише загострювало мою увагу і настороженість, змушуючи міцніше стискати в руці револьвер.

З вестибюля шлях відкривався в довгий закруглений коридор, обставлений невеликими лавками. Його стіни прикрашали численні портрети тутешніх акторів, здебільшого незнайомих мені, серед яких, пройшовши трохи вглиб коридору, я впізнав акторів колись рідного театру "Мельпомена", а далі й свого дорогого друга Леона – він був зображений в тому самому молодому віці, в якому він і зустрів свою раптову смерть. Від почуття скорботи в мене підступила грудка до горла і мені знадобилося чималих зусиль, щоб утримати себе в руках від раптового емоційного сплеску.

Я опустив револьвер назад у кишеню, і щоб висловити мою глибоку повагу не просто своєму наставнику, а й близькій мені людині, доторкнувся до його портрета. Тримаючи руку на його портреті, я відчував, як мені бракує його присутності в моєму житті, бракує його мудрих настанов, оригінальних ідей та унікального бачення вистав, бракує наших нескінченних практик в імпровізації у вільний час. І я був упевнений, що він відчуває мій біль від скорботи, і як сильно я потребую його. Складно уявити, скільки всього нового і незвичайного Леон міг би привнести в театральне мистецтво, будучи драматургом – сьогодні його ім'я сміливо могло б стояти поряд з такими іменами, як Мольєр і Піранделло, і бути широко відомим кожному любителю театру в будь-якому куточку світу. Він міг би задавати напрямок розвитку театрального мистецтва і надихати своїми унікальними творіннями послідовників, як колись і сам надихався працями Оскара Метеньє. Зі сцени цього театру в світ виходили б справжнісінькі шедеври драматургії, але несправедлива доля розпорядилася зовсім інакше, і величний театр "Акт гранде", який подавав великі надії, став для його творця могилою.

По обидва боки портрета мого загиблого друга очевидно висіли портрети його батьків. Поглянувши на матір, було добре видно, що свої благородні риси обличчя Леон успадкував саме від неї. Ту саму теплу усмішку, що зараз осявала обличчя цієї тендітної світловолосої жінки, я мав змогу спостерігати колись давно й на обличчі мого дорогого друга в ті рідкісні моменти життя, коли він був справді щасливий. Від батька ж Леону дістався темний колір волосся і пронизливий погляд його мудрих очей, і нехай зараз я спостерігав зображення батьків Леона вперше, загальні риси обличчя його батька здавалися мені лякаюче знайомими.

Раптово на весь театр пролунав гучний дзвінок, що сповіщав про швидке наближення початку вистави. Від несподіванки я різко сіпнувся, миттєво повернувшись із виру зосереджених роздумів у загадкову дійсність, що оточувала мене. Одразу після цього позаду мене пролунало гучне клацання замка від дверей, що ведуть до глядацького залу, і, обернувшись, я насторожено спостерігав за тим, як масивні двері самі по собі повільно відчиняються. Не відводячи від них своїх очей, я потягнувся в кишеню і знову намацав револьвер.

З обережністю підкравшись до відчинених дверей і продовжуючи пильно вслухатися в тишу, я зазирнув у дверний отвір, звідки мені відкрився вид на розкішний зал для глядачів і закриту завісою сцену, освітлювану м'яким світлом софітів. Від побаченої пишноти моє серце несамовито затріпотіло, що я вмить забув про всі можливі небезпеки, які могло приховувати в собі це загадкове місце, нехай на перший погляд зал мав абсолютно порожній вигляд. Захоплений надзвичайною красою, що постала моїм широко розплющеним від подиву очам, я увійшов до глядацького залу.

Усередині справді не було ні душі. Усі місця цього величезного витвору архітектурного мистецтва були порожні, що вселило в мою тривожну душу трохи спокою і дало мені змогу роздивитися красу глядацького залу уважніше. Він вражав своєю небувалою розкішшю навіть у наш час, при тому, що театр був зведений майже два покоління тому. Подібно до екстер'єру зал повторював усе той самий стиль бароко, декорований різноманітними ліпними орнаментами з рясною позолотою, і оксамитовим темно-бордовим оздобленням крісел, які створювали у своєму поєднанні основний колористичний мотив усієї зали. Стіни справді були прикрашені спеціально сконструйованими звуковими панелями, що своїм зовнішнім виглядом не тільки доповнювали бездоганний стиль, а й були покликані посилювати і максимально правильно розсіювати звуки зі сцени по всьому видимому простору. Бельетаж, балкони і ложі декоровані з особливою витонченістю, зовнішні площини їхніх огороджень оздоблено ажурною ліпниною з філігранно тонкою витіюватою позолотою, а на опорах суворо й аскетично розташувалися позолочені прямокутні фільонки, з виразними гермами на капітелях. Пластика бічних лож була виконана більш розкішно, композиції з рокайльних візерунків оточені рослинними завитками, а на простінках між ними розташувалися маленькі янголи – путті, – застиглі в різних позах. Над ложами першого ярусу і безпосередньо сценою височіла витончена аркада з різними барельєфами, що переходила в стельовий карниз, а на самій стелі, окрім великої люстри, розташувалася гігантська фреска, обрамлена ажурним ліпним мереживом.