Читати книгу - "Гнилоби, S Batura"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Флористичний центр «Квіти України» являв собою певний каскад споруд з п'яти поверхів. Засклений фасад влаштували так, що внутрішній простір будівлі майже цілий рік добре освітлювався знадвору і нагадував оранжерею. Родзинкою незвичайного місця також був тридцятирічний виноград, котрий за довгі роки розповзся контурами скляної конструкції та привертав увагу перехожих своїм гігантизмом.
Тетяна вийшла з тролейбуса, проскочила пішохідний перехід й незабаром опинилася у просторому помешканні з безліччю квітів у горщиках і без. День тільки починався, тому кілька молодих дівчат готували все до приходу покупців: обприскували рослини та протирали їх від пилу.
Флористичний центр мав досить широкий профіль діяльності. У стінах оригінальної конструкції вирощували, схрещували й виводили нові культури зелених красунь. Попит на продукцію був настільки великий, що зайві руки не заважали.
— Ви хотіли щось купити? — запитала в Тетяни одна з дівчат із пульверизатором.
— Ні, — ще крутила головою жінка, насолоджуючись антуражем незвичайного для себе місця.
— Тоді чим би ми могли вам допомогти? — окреслила рукою колег співробітниця.
— Я прийшла влаштовуватися на роботу, мені призначено на восьму.
— А, так би й сказали, — відразу розслабилася дівчина з пульверизатором. — Зачекайте трохи, я покличу головну флористку, вона тут завідує кадровим питанням.
— Не поспішайте, — посміхнулася Тетяна.
Скориставшись паузою, вона вирішила оглянутися краще і навіть доторкнутися до неймовірних листочків орхідей, азалій, антуріум, драцен, камелій, марант, фіалок та інших заморських рослин, які чудово почувалися там.
— Вітаю! — раптом пролунав голос флористки середнього віку. — Ви прийшли влаштовуватися на роботу? Я вас слухаю.
Вражена дивовижним забарвленням рослин, жінка обернулася і, посміхаючись, сказала:
— Так, мене звуть Тетяна, домовлялися на восьму.
— Угу, — не поспішала бути надмірно привітною флористка. — Значить, у вас є досвід роботи з квітами, але, наскільки я пам'ятаю з нашої розмови телефоном, спеціальної освіти немає.
— Правильно, — вирішила Тетяна, що це проблема, й опустила голову.
Скромність претендентки на посаду квіткарки явно сподобалася жінці і тому вона посміхнулася.
— Про це не варто турбуватися. Мене звуть Валерія. Головне, щоб було бажання і хоч якийсь досвід, — продовжувала вона. — Завдання стоять неважкі, квіти потребують сумлінного догляду: вчасно протерти, відсортувати, земельку підсипати, зволожити й упакувати клієнту. Розкажіть свою історію взаємодії з квітами.
Раптом чуйний голос флористки підбадьорив Тетяну і вона охоче мовила:
— У моєму селі я розбила садок біля хати. Там було все: півонії, лілійники, флокси, іриси, хости та інші чудові квіти. Вчасно полити, розпушити й очистити від бур'янів — було моїм головним завданням, тому сад завжди буяв на славу.
Тетяна взяла паузу, щоб почути реакцію і та не забарилася.
— Чудово.
Валерія продовжувала посміхатися.
— Півонії та флокси — звісно, не антуріум чи драцен, але гордість майже кожної домогосподарки. Любов, виявлена до них, багато про що говорить. Значить, у вас був сад, — вже ухвалила рішення жінка.
— Був, — кивнула у відповідь Тетяна.
— Дуже добре, — теж хитнула головою Валерія та знову посміхнулася. — Тоді на кого ми чекаємо? Якщо є бажання і можливість, можете ставати до роботи прямо зараз. Усі папери сьогодні оформлю. Будемо раді бачити вас у лавах прекрасної команди.
— І я дуже рада, — ледь не застрибала від щастя Тетяна і, як справжня господиня, схопила пульверизатор, починаючи обприскувати квіти.
Здавалося, різноколірні голівки так і потяглися до нової квіткарки, ніби намагаючись висловити подяку і виявити дружність.
Тетяна дуже швидко зрозуміла, що її добре сприйняли співробітники флористичного центру. Атмосфера взаєморозуміння та готовність прийти на допомогу панувала в усьому, що лише додавало впевненості правильного вибору роботи.
На диво, до вечора зовсім не втомлена жінка з посмішкою пішла додому. І коли чекала на автобус, за кілька кварталів від неї поважний суддя вершив долю пам'ятки архітектури.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гнилоби, S Batura», після закриття браузера.