Читати книгу - "Незабутнє кохання, Victoria Chukhriy"

Для нього ж, її колишнього, життя також не стояло на місці. Його походеньки з різними дівчатами стали улюбленою темою для таблоїдів. Щоразу його бачили з новою супутницею — моделлю, актрисою або співачкою. Він намагався заховати свою самотність за цими короткочасними романами, але кожного разу відчував, що ці відносини не мають глибини. Ні одна з цих жінок не могла заповнити ту порожнечу, яку він відчував після їхнього розриву.

Вони обидва шукали забуття у стосунках з іншими людьми, але це лише посилювало їхню внутрішню боротьбу. Вона продовжувала зустрічатися з Алексом, і навіть думала, що ці стосунки можуть стати чимось серйознішим. Але кожного разу, коли вона бачила фото свого колишнього з черговою дівчиною в пресі, її серце стискалося.

Він також не міг залишити ці стосунки в минулому. Навіть коли його ім’я пов’язували з новими зірковими романами, кожен вечір він думав про неї. Йому здавалося, що ці стосунки — лише гра для публіки, але справжнє почуття залишилося там, у минулому, з нею.

Настав момент, коли вони випадково знову зустрілися на одній із гламурних подій. Вона була з Алексом, і їхні погляди знову перетнулися через натовп. Це було всього на кілька секунд, але цього вистачило, щоб відновити всі почуття, які вони намагалися приглушити.

Після того вечора вона не могла більше ігнорувати свої справжні почуття. Алекс був ідеальним партнером у всіх сенсах, але її серце не належало йому. Її думки постійно поверталися до того, кого вона дійсно кохала.

Після тієї випадкової зустрічі на гламурній події вона не могла позбутися думок про нього. Алекс був поруч, він підтримував її, але що більше вона намагалася переконати себе, що ці стосунки — це те, що їй потрібно, тим сильніше вона відчувала внутрішню порожнечу. Її серце билося частіше щоразу, коли вона бачила свого колишнього в новинах або чула його ім’я в інтерв’ю. Навіть у своїх нових стосунках вона не могла забути ту пристрасть, що була між ними.

Алекс все помічав. Він був занадто досвідченим, щоб не відчувати, що щось змінилося. Вони продовжували ходити разом на заходи, давати спільні інтерв’ю, але між ними з’явилася невидима стіна. Вона була з ним фізично, але її думки були далеко. Алекс не хотів нав’язуватися, але одного вечора під час тихої вечері він прямо запитав:

“Ти ще думаєш про нього, правда?”

Вона застигла, не знаючи, що відповісти. Її перша реакція була заперечити, але вона більше не могла брехати ні йому, ні собі. Він уважно дивився на неї, і вона зрозуміла, що приховувати правду більше немає сенсу.

“Так,” — зізналася вона тихо, і в цей момент відчула полегшення, хоча її відповідь була болючою для обох.

Алекс мовчки кивнув, опустивши погляд. Він був достатньо зрілим, щоб зрозуміти, що кохання не можна змусити. Її серце завжди було з тим іншим, і жодні його зусилля не могли цього змінити. Він узяв її за руку і м’яко посміхнувся:

“Ти маєш бути з тим, кого насправді кохаєш. Я завжди це знав.”

Її очі наповнилися сльозами. Алекс був хорошою людиною, і його слова тільки додали їй болю. Вона цінувала його, але він мав рацію — її серце належало іншому. Він не заслуговував на те, щоб бути в стосунках, де кохання було одностороннім.

“Вибач,” — прошепотіла вона, витираючи сльози.

“Не вибачайся. Ти маєш бути щасливою,” — сказав Алекс, відпускаючи її руку. Він знав, що час завершити цю главу їхніх стосунків, щоб вона могла рухатися далі і, можливо, знайти справжнє щастя там, де його завжди прагнула.

Після тієї розмови вони розійшлися мирно, без образ. Вона відчувала полегшення, але водночас її наповнював страх. Вона знала, що попереду складний шлях до примирення з тим, кого вона все ще кохала. Проте тепер вона була готова до цього.

Тим часом він також відчував подібні зміни. Після кількох невдалих романів, його думки почали все частіше повертатися до неї. Ніщо не приносило йому справжнього задоволення, і жодна інша жінка не змогла замінити ту, яку він втратив. Їхні шляхи розійшлися, але тепер він розумів, що вона була його єдиною справжньою любов’ю.

І тепер, коли доля знову готувала їх до зустрічі, він був готовий боротися за неї, попри всі помилки минулого.

Після того, як їхні стосунки з Алексом завершилися, вона відчула змішання полегшення і страху. Вона більше не могла брехати собі або іншим — її серце належало лише одному чоловікові, тому, кого вона покинула, але ніколи по-справжньому не забула. Проте питання полягало в тому, чи зможе він пробачити її, чи зможуть вони знайти спільну мову після всіх цих місяців розлуки, зрад та пошуків себе.

Їхні шляхи перетиналися знову і знову. Індустрія, в якій вони працювали, була надто тісною, щоб уникати одне одного назавжди. Кожного разу, коли вона бачила його, її серце стискалося. Він змінювався, і це було помітно. Зовнішньо він був тим самим — самовпевненим, успішним, з неперевершеною харизмою. Але в його очах з’явилася нова глибина, суміш болю і надії. Вона відчувала, що йому теж не байдуже, хоча між ними залишалося багато невисловлених слів.

Одного вечора, під час чергового світського заходу, їхні погляди знову перетнулися через натовп. Вона була одна, а він стояв у компанії знайомих. Це був момент, який здавався занадто знайомим — схожий на той, коли вони вперше зустрілися після розлуки. Але тепер усе було інакше. Він зробив перший крок і підійшов до неї.

“Привіт,” — його голос був тихий, але в ньому відчувалася сила прихованих емоцій.

“Привіт,” — відповіла вона, намагаючись стримати хвилю почуттів, які піднялися в її грудях.