Читати книгу - "Роза для Клелії, Еллі Гарус"

Аж доки смерть не торкнулася його плеча. Не його власна смерть, а непрохана, зловісна та передчасна. Її накликали умисно та коли Маклін дізнався про те, було занадто для нього пізно. Сумніви та розчарування затьмарювали обрій. Амбіції, ідеали, бажання довести, що здатен на більше – розчинилася. Від колючої правди залишки його серця зірвалися з аорт та вен. Коли у нього відібрало ноги, він зрозумів, що годинник уже відрахував останні місяці його життя. Він й не хапався за нього, бо втомився стояти на колінах й вклонятися.

– Шкода, що я не можу його спалити, а читачам стерти про нього згадки. Той клятий роман – пастка!

– Що ти кажеш, батьку? Він же приніс тобі славу.

– Та ні. Не того я хотів. Я жадав – ілюзію. Вірою у неї я нарік себе на лихо. Немає більше мене. Немає! Залишилося недовго часу. Завбачливість рятує, доню, спершу добре подумай, як щось розпочати, які це буде мати наслідки для тебе!

У крайньому розділі його реального, останнього роману поставлено крапку. Усе що він бажав перед тим, як покинути цей світ – устигнути витягти доньку із лап ймовірної загибелі. Він був певний, що вона наступна.