Читати книгу - "Різдвяні кружляння, Крістіна Лорен"

Так чи інакше, завдяки згадці про спальні мішки я вмить опинилася на морозному холоді, одягнена в велетенську парку, тримаючи в руках бейсбольну біту о восьмій ранку й вибиваючи розстебнутий мішок, що висить на мотузці для білизни, намагаючись триматися якомога далі від буруль.

Трохи далі Ендрю розмахує тенісною ракеткою над іще однією зелено-червоною тушею з полотна й фланелі. Він задає їй жару, здіймаючи навколо хмари пилу.

— Ох, Мейзі, класна ідея.

— Тепер ти знаєш, хто в нас великий мозок.

Ендрю мружиться на мене в холодному ранковому повітрі.

— І як я не бачив цього останнє десятиліття?

Очікуване запитання — те саме, що й Бенні з Рікі поставили вголос лише кілька хвилин тому — болісно виражене в його очах.

— Я шукала гусятницю для мами, — брешу. — І вони лежали в глибині комори, — кліпаючи на кричущі червоні нутрощі, бурмочу: — Ніби закривавлені. Це мене турбує.

— Пам’ятаю, як ходив із цим у похід, — розповідає він, — та прикидався, що я — Люк Скайвокер, який спить у розпоротому череві таунтауна[15].

— Цікавий факт про заучку-відмінника.

— «Загорнутися, як Люк в таунтауна» — ще не крилатий вираз, але ми можемо зробити його таким.

— Знаєш, — кажу, замахнувшись, — ти міг би поїхати в місто й купити обігрівач.

Ендрю лупцює свій спальний мішок ще кілька разів, збиваючи разючу кількість бруду.

— Це означало б визнати поразку.

— Точно. Краще зазнати смерті, ніж її уникнути.

— Те, що тривожить мого тата, і є правильним. Але дякую за те, що ти така розумниця, — його усмішка вимальовує зморшки навколо очей, і крихітний владний голосок верещить у моєму черепі: «ПОДИВИСЬ, НАСКІЛЬКИ ЩАСЛИВОЮ ТЕБЕ РОБИТЬ ЦЯ УСМІШКА». — До речі, про поразку, — додає він. — Ти готова до сьогоднішнього дня?

Мороз пробирає до кісток. Нападало добряче снігу, і для нашої наступної пригоди готовий красивий шар свіжого холодного пуху.

— О так.

Розділ десятий

Жодну людину, знайому з Голлісами, вже не здивуєш їхнім серйозним ставленням до ліплення снігових фігур. Коли ми виходимо на ґанок після сніданку, там уже очікує купа різного знаряддя — від велетенських лопат до крихітних садових совків, від граблів до швабр. Біля сходів розмістився стіл, заставлений чашками, тарілками, ковшами, ножами, ложками й навіть ручними ліхтариками — усім, що допоможе при ліпленні. Поряд нагромаджуються дерев’яний ящик і великий кошик з лози; перший містить свіжу моркву, ріпу, картоплю й розмаїття цукіні для носів та кінцівок, а в кошику лежать рукавиці, перуки, шапки й шарфи.

За традицією ми збираємось у команди, працюємо над створенням найкращої скульптури й потім голосуємо за переможця. Ставки високі: для сьогоднішньої вечері Рікі навмисно обирає широкий спектр стейків від курячих відбивних до медальйонів. Кожен кидає папірець із анонімним голосом за найкращу скульптуру в коробку — згідно з кодексом честі, за себе голосувати не можна — і команда-переможець має обрати вечерю для себе та решти. У День снігових фігур я ще ніколи не куштувала медальйонів.

Лише кілька днів тому ми з Ендрю ліпили снігову мавпу, але не довели справу до ідеалу, змушені якнайшвидше закінчувати, тож програли ведмедю гризлі від мами й Рікі. Тео ляпнув щось не те, й вони з Ендрю побилися. Почалась боротьба, я стрибнула в юрму, Тео схопив мене, а потім йому знадобилося багато часу, щоб самому звестися на ноги.

Невже це й поклало початок подіям, наближення яких мені не вдалося побачити? Я здригаюся.

Не можна, щоб це сталося знову.

Двійнята зістрибують зі сходів і пірнають у свіжу порошу; як і минулі роки свого короткого життя, вони змагатимуться не більше п’ятнадцяти хвилин, а потім втратять цікавість.

Аарон цього разу приготував свої славнозвісні сирні млинці, але не з’їв жодного, віддавши перевагу протеїновому шейку, й наполіг, що «абсолютно ситий без усіх тих молочних продуктів» і «ніколи не почувався так добре». Зараз він стовбичить на ґанку в драних джинсах скіні, бомбері з малюнками квітів і парі трендових снікерсів на товстій підошві, що краще пасували б до прогулянки космічним кораблем, ніж сніговими заметами по десять дюймів заввишки.

— Це… інша справа, — каже Ендрю, оглядаючи його з ніг до голови.

— Скажи, татусь виглядає круто! — Захарія смикає кінчик Ааронового шарфа від Burberry. — У нього такі ж черевики, як і в містера Тайлера.

— Хто такий містер Тайлер? — питаю я.

Кайл дивиться на нього з багатостраждальною посмішкою чоловіка, який місяцями терпів інтрижки свого партнера й нарешті радіє, що може поділяти з ним блаженну мить.

— Це їхній двадцятичотирирічний тренер із футболу.

Аарон біжить на місці:

— Вони такі зручні.

Ендрю — такий милий:

— Не сумніваюся.

До цієї миті нашого життя ми всі знаємо послідовність дій: ділимось на пари, обговорюємо стратегію, потім ліпимо. Для мене мало би більше сенсу працювати з Тео, бо ми практично не розлий вода, але: 1) Майлз убив би кожного, хто насмілився б стати поряд з його ідолом, 2) нас із Ендрю легко відвернути від діла, та й у перемогу ми не надто вкладаємось, тож ніхто більше не бажає брати нас у свої команди, та 3) я просто дуже хочу бути з Ендрю. Не найблагородніша причина, але маємо те, що маємо.

Що стосується решти, то Бенні лише зрідка цікавиться подією й більшу частину часу просто виконує роль судді та/або групи підтримки. Ліза працює з Кайлом. Аарон — з татом, який, слід віддати йому належне, довго розглядає вбрання напарника, проте утримується від коментарів. Тео та Майлз, як і очікувалося, в одній команді, а мама — напарниця Рікі. Ставлю дев’ять із десяти, що вони виграють. Гадаю, саме це й стається, коли ти зводиш ландшафтного архітектора з художником.

Коли Кеннеді й Захарія минулого року пішли в дитячий садочок, ми ввели Правило купальника: не можна ліпити й вирізати щось таке, що могло б запросто сховатися в купальнику. Без інструкцій не можна покладатися на Тео. Коли нам ледве виповнилось по двадцять, безліч разів його снігові ящірки мали цицьки.

Боковим зором я ловлю Тео в той самий момент, як він помічає товсту зрізану гілку, що надихає їх із Майлзом зліпити слона. Енергія Тео зашкалює до адреналіну, й обидва хлопці дають один одному п’ять, мов братство, яке щойно випило разом першу бочку.

Бенні підсувається до мене за столом.

— Який твій план?

Я дивлюсь, як Ендрю копирсається в ящику з овочами в пошуках натхнення. Кілька днів тому ми почали робити панду, а потім відмовилися від цього задуму, коли