Читати книгу - "Переплутані почуття , Кетрін Сі"

Цікаво чи сам Олівер обирав цю сукню для мене? 

Девіс був одягнений у костюм трійку чорного кольору. Звичайний костюм, але як же він йому пасує. Неймовірно, про що я тільки думаю? 

Більшу частину дороги ми їхали мовчки, я не знала чи варто мені ще щось у нього питати про цей день. Чому саме мене він обрав у якості своєї дівчини? Хоче познущатися? Чи це щось більше? Від усіх думок голова так і кипить. Олівер вміє змусити подумати. 

 – У будинку, – Починає розмову перший, – Можуть відбуватися доволі дивні речі для тебе, та для мого батька – це нормально, тож намагайся не звертати уваги і просто тримайся біля мене.

– Дивні речі? – Намагаюся отримати більше подробиць. 

– Голі дівчата-офіціантки, купа їфотографії мого батька, гроші на підлозі.. щось в такому дусі. 

Нервово ковтаю в'язку слину. Що за людина його батько? Я бачила тільки маму Олівера й то, коли її попросили сказати промову для першого курсу. Його мама здалася мені холодною та діловою жінкою, яка цінує свій час. Олівер також має таку рису характеру, та не настільки виражену, як у його мами. 

– Зрозуміло. 

– Весь вечір тримайся біля мене і не думай кудись відходити, це небезпечно. 

– А в туалет? 

– Скажеш мені, підемо разом. 

Намагаюся не закричати від страху. Куди я зараз їду? Чому там може бути небезпечно? Господи, краще б я вже показала усьому коледжу той дурний блокнот. 

Олівер припаркував машину біля трьох поверхового будинку, що так і кричав про те, що тут живе людина з купою грошей. Як тільки ми вийшли з машини, я відчула холод. На мені тільки сукня і все, а на вулиці купа снігу. Доріжка до будинку звичайно була чиста, тож я спокійно могла йти на підборах.

– Не відпускай мою руку, поки ми будемо у будинку. – Бере мою руку і легенько стискає у своїй.

– Гаразд. – Ковтаю в'язку слину від цієї дій Девіса. 

До будинку ми увійшли тримаючись за руки і відразу зустріли дівчину. 

– Олівер? – Вона має дуже здивований вираз обличчя. – Ти чого тут?! Сказав, що ти не прийдеш у цей бордель. 

– І тобі привіт, Анабель. 

– Олі, не грай роль дурника! Якого біса ти тут?

– Такого ж, як і ти, сестричко. 

Вона його сестра? Від здивування ледь не відкрила рота. 

– Батько буде здивований твоїй появі, а тим паче з такою красунею. – Переводить погляд на мене. – Хто вона? 

– Це Лін, моя подруга, що на цей вечір буде моєю дівчиною. 

– Що означає “на цей вечір”? Олівер Девіс, ти знову взявся за старе? – Він мовчить. – Люба, він тримає тебе у заручниках? У нього на тебе якийсь компромат? 

– Можна й так сказати, Бель. – Відповідає замість мене. – Та не хвилюйся, до сексу я її не примушую! 

– Олівер! 

Ми пройшли повз Анабель в середину будинку. Цікаві в них стосунки з сестрою. З їх розмові я зрозуміла, що Девіс й раніше робив таке з дівчатами, – змушував бути його прислугою. Наскільки ж ти жахлива людина, Олівер Девіс? 

У будинку не було нічого з того, про що говорив мені Олівер у машині. Офіціантки були одягнені в уніформу, картини були з різними пейзажами. Ні, звичайно на підлозі лежать гроші, та вони фальшиві. Просто створюють антураж. 

Увесь час, я мов цуценя на повідку, бігала за чоловіком і спостерігала за тим, як він вливає у себе алкоголь та свариться. Скільки людей ми зустріли, та не його батька. Мені навіть цікаво зустрітися з ними. Та і його мами немає у цьому будинку. 

Ми стояли на другому поверсі і дивилися на людей, що були на першому поверсі будинку. Всі щось жваво обговорювали, сміялися, та тут від початку до кінця відчувається фальш. Іноді я помічала Анабель, що бігала туди сюди, зустрічала різних людей і ввічливо розмовляла з ними. 

– Як довго ми будемо тут? 

– Побачимо батька й підемо, – В нього вже доволі п'яний голос. – Потрібно привітати іменника. 

– Зрозуміло. 

Я продовжила спостерігати за натовпом й помітила дівчину. Ми з Олівером бачили її у торговому центрі в той день. Вона стояла й дивилася прямісінько на нас. Девіс також помітив її, але просто дивився. Дівчина всміхнулася й пішла до нас. Зараз буде якась сцена, не інакше. 

– Привіт, Олівер. – Мило посміхається. – Не очікувала тебе побачити тут.

– Ага. 

– Не дуже привітливо… Я Саманта, – Звертається до мене. 

– Еванджелін. 

Обмінюємося рукостисканням і я відчуваю усі негативні вібрації від неї, в мою сторону. 

– То.. ти подруга Олівера? 

Дивлюся на чоловіка, але той навіть не думає влізти в нашу розмову. 

– Ні, я його дівчина. 

– Неочікувано, – З критичним виразом обличчя оглядає мене з ніг до голови. – У тебе змінився типаж на жінок. 

– Олівер!! – До нас біжить Анабель. – Допоможи мені! 

– Що сталося? 

– Немає часу пояснювати! – Хапає його за руку і тягне. 

Девіс відпустив мою руку і пішов за сестрою. Ми залишились сам на сам з його подружкою. Як я можу судити, то ця Саманта – це його колишня. 

– Бель змінилася… стала привабливішою, – Помічаю бісики в її очах. 

Щось тут не так. Чому його колишня прийшла на День народження його батька? У них гарні стосунки? Не знаю. 

Саманта одягнена в доволі звичайну сукню чорного кольору. Я підозрювала, що моя сукня якась сильно розкішна і опинившись у будинку, мої підозри підтвердилися. Одна я одягнена так розкішно. Чорт, цей диявол спеціально дав мені саме таку сукню? 

– Як давно ви у стосунках? – Я боялася цієї розмови і от, вона настала. 

– Не дуже давно. 

Буду відповідати на точно, без дат, так легше брехати. 

– І як тобі Олівер? 

– Ти про що? 

– Та про все, – Дивиться так, ніби хоче заглянути мені в душу. 

– Він чудова людина. 

– Чудова людина? – Починає сміятися. – Ти точно його дівчина? … Мені не буде важко відбити його в тебе. 

– Що? Чому ти зробила такий висновок? 

– Олівер будь-хто, але точно не чудова людина! 

– Чому? 

– Ти кумедна, Елан.. Едан.. не пам'ятаю твого імені, але ти кумедна! Олівер ніколи б не став зустрічатися з такою, як ти!