Читати книгу - "Кажуть під новий рік і не таке буває..., Юлия Сай"

Дякувати Богу, все пройшло добре. І нехай разом ми більше не ночували, але бачилися щодня, хоч би на кілька годин. І з кожним днем, я розуміла, що знайшла... знайшла те, чого мені так вистачало всі ці роки - тепло, єднання, любов. 

А ще я усвідомила, що з Костею та Мишком готова на все... але тільки з ними. І коли настане час... ми станемо справжньою сім'єю. 

Вихід на роботу після канікул, був бажаним... але не настільки як це було раніше, адже тепер у мене було до когось повертатися. Я радісно привітала колег, привітала їх зі святами, а вони у відповідь заявили мені, що я змінилася, до того ж сильно. 

Ось як? 

Як це може бути помітно? 

Невідомо… 

Хай там як, вони всі казали, що я свічуся зсередини, і ставили одне й те саме запитання: "Що ж з тобою трапилося за цей час?" Але я лише тактовно мовчала, і безглуздо посміхалася. 

Навіщо щось казати? А ось увечері, деякі й самі змогли побачити причину мого осяяного погляду. Ця причина мчала до мене на всіх парах вигукуючи моє ім'я. А друга причина просто стояла і дивилася на мене з обожнюванням в очах. Ось воно щастя! Коли тебе люблять і чекають! 

- Вже йду

Кінець