Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Кишеня, повна жита 📚 - Українською

Читати книгу - "Кишеня, повна жита"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кишеня, повна жита" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 60
Перейти на сторінку:
розкладала пасьянс. На ній була сукня брунатно-малинового кольору, і її рідке сиве волосся вільно спадало по обидва боки обличчя.

Не підводячи погляду й не відриваючись від своєї гри, вона нетерпляче промовила:

— Заходьте, заходьте. Сідайте, якщо хочете.

Це запрошення було нелегко прийняти, бо всі стільці, схоже, були завалені публікаціями релігійного характеру.

Коли він відсунув їх трохи вбік на канапу, міс Ремсботтом гостро запитала:

— Вас цікавить місіонерська діяльність?

— Боюся, що не дуже, мем.

— І даремно. Вам би слід захоплюватися нею. Саме там сьогодні зберігається християнський дух. У чорній Африці. Минулого тижня я зустрічалася з молодим священиком. Чорним, як ваш капелюх. Але правдивим християнином.

Інспектор Ніл дещо розгубився, не знаючи, що їй відповісти.

Стара дама збентежила його ще більше, заявивши:

— Радіо в мене немає.

— Пробачте, я вас не зрозумів.

— О, я думала ви прийшли щодо ліцензії на радіо. Або заповнити одну з ідіотських форм. То в чому все ж таки річ, чоловіче?

— Мені дуже прикро повідомити вам, міс Ремсботтом, що ваш зять містер Фортеск’ю захворів і помер сьогодні вранці.

Міс Ремсботтом далі розкладала свій пасьянс, не подавши жодного знаку хвилювання або тривоги і лише зауваживши з глибокою незворушністю:

— Нарешті він поплатився за свою зухвалість та гріховну гординю. Це мало статися.

— Схоже, його смерть не стала для вас шоком?

Вона вочевидь не стала для неї шоком, але інспектор хотів почути, що вона скаже.

Міс Ремсботтом гостро подивилася на нього понад своїми окулярами й сказала:

— Якщо ви маєте на увазі, що я не вбита горем, то так воно і є. Рекс Фортеск’ю був великим грішником, і я ніколи не любила його.

— Його смерть була дуже раптовою…

— Так і треба безбожникам, — задоволено коментувала стара дама.

— Є можливість, що його отруєно…

Інспектор замовк, дивлячись, який ефект справлять його слова.

Схоже, ніякого ефекту вони не справили. Міс Ремсботтом тільки прошепотіла:

— Червона сімка на чорній вісімці. Тепер я можу переходити до короля.

Певно, вражена мовчанкою інспектора, вона зупинилася з картою в руці й гостро сказала:

— А що ви сподівалися почути від мене? Я його не труїла, якщо ви хочете довідатися про це.

— Ви маєте бодай якесь уявлення, хто б це міг зробити?

— Недоречне запитання, — сказала стара леді з обуренням у голосі. — У цьому домі живуть двоє дітей моєї покійної сестри. Я відмовляюся вірити в те, що хтось із кров’ю Ремсботтомів у своїх жилах міг учинити вбивство. Бо ви ж маєте на увазі вбивство, я не помиляюся?

— Я так не сказав, мем.

— Звичайно ж, убивство. Багато людей хотіли б убити Рекса останнім часом. Він був чоловіком без сорому й совісті. А старі гріхи відкидають довгі тіні, як каже давнє прислів’я.

— Ви маєте на увазі когось конкретного?

Міс Ремсботтом зсунула карти й підвелася на ноги. Вона була високою жінкою.

— Я думаю, вам ліпше зараз піти, — сказала вона.

Вона говорила без гніву, але з холодною рішучістю.

— Якщо хочете знати мою думку, — провадила вона, — то це був хтось зі слуг. Дворецький здається мені пройдисвітом, а покоївка — особою не зовсім нормальною. На добраніч.

Інспектор Ніл спіймав себе на тому, що слухняно виходить із кімнати. Стара леді була особою з надзвичайно твердим характером. Нічого він із неї більше не витягне.

Він спустився сходами у квадратний хол і несподівано опинився віч-на-віч із високою темноволосою дівчиною. На ній був вологий макінтош, і вона дивилася йому в обличчя дивним і позбавленим якогось виразу поглядом.

— Я щойно повернулася, — сказала вона. — І вони сказали мені про батька, що він помер.

— Боюся, це правда.

Вона рвучко простягла руку за спину, ніби шукала навпомацки, на що б обпертися. Доторкнулася до дубової скрині й повільно, негнучким тілом опустилася на її віко.

— Ой ні, — сказала вона. — Ой ні…

Сльози повільно покотилися по її щоках.

— Це жахливо, — сказала вона. — Я навіть не думала, що його люблю… Я думала, що ненавиджу його… Та якби так, то його смерть мене не засмутила б… А вона дуже мене засмутила.

Вона сиділа там, дивлячись перед собою, і сльози знову закапали з її очей і покотилися по щоках.

Зненацька вона знову заговорила, судомно втягуючи в себе повітря:

— Найжахливіше те, що тепер усе налагодиться й буде гаразд. Я хочу сказати, що Джералд і я тепер зможемо одружитися. Я зможу робити все, що мені заманеться. Але мені дуже боляче, що це відбулося в такий спосіб. Я не хочу, щоб батько помер… Не хочу… Ой, тату, тату…

Уперше, відколи він приїхав до «Тисової хатини», інспектор Ніл зустрів людину, яка по-справжньому сумувала за покійним містером Фортеск’ю.

Розділ дев’ятий

— Схоже на те, що віку йому вкоротила дружина, — сказав заступник комісара поліції, після того як уважно вислухав рапорт інспектора Ніла.

Рапорт був надзвичайно стислий, але точний, нічого істотного не було пропущено.

— Так, — повторив заступник комісара. — Дуже схоже, що отруїла його дружина. А ви якої думки, Ніл?

Інспектор Ніл сказав, що так здається і йому. Він цинічно міркував, що зазвичай убивцею виявляється дружина — або чоловік, залежно від конкретної справи.

— Вона мала нагоду, у цьому сумніватися не доводиться. А мотив? — Заступник комісара помовчав. — Мотив у неї був?

— О, думаю, що так, сер. Містер Дюбуа, як вам уже відомо.

— Він теж брав участь в отруєнні?

— Ні, не думаю, сер. — Інспектор Ніл обміркував таку можливість. — Він надто любить свою шкуру, аби наважитись на таке. Він, мабуть, здогадався, що в неї на думці, але навряд, щоб він її підбурював.

— Надто обережний?

— Обережний до крайнощів.

— Нам, звичайно, не слід робити передчасних висновків, але, схоже, ми маємо добру робочу гіпотезу. А як щодо інших двох, які теж мали нагоду?

— Це дочка й невістка. Дочка зустрічалася з молодиком, але батько не хотів, щоб вона одружилася з ним. А молодик не збирався одружуватися з нею, якщо вона не матиме грошей. Це наділяє її мотивом. Щодо невістки, то тут я нічого не можу сказати. Я поки що надто мало знаю про неї. Але всі троє могли його отруїти, і я не бачу, щоб це

1 ... 15 16 17 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кишеня, повна жита», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кишеня, повна жита"