Читати книгу - "Квіти для Люсі , Лада Короп"

Я бачу, як задоволена усмішка з'являється на обличчі Мар'яни Василівни. Вона обіймає мене ще раз, і цього разу я відчуваю, що наш зв'язок стає міцнішим. Антон, залишаючись у своєму світі, підводиться і йде в іншу кімнату. Відчуваю, як моє серце знову стискається. Невже мені не судилося віднайти справжню сім'ю? Мати чоловіка та дітей? Це занадто боляче розуміти, що тебе не люблять. Але це життя. Краще нерозділене кохання аніж порожнеча. 

Я намагаюся забути про нього, про його байдужість, але це важко. Я тут, у цьому будинку, з жінкою, яка стала мені близькою, але тисячі думок про Антона ніяк не йдуть з голови. Через кілька хвилин він повертається з посмішкою на обличчі. 

— Люся, ти сьогодні залишишся у моїх батьків, а завтра я тебе заберу. 

— А ти? — питаю на автоматі. 

— Я? Мені потрібно поїхати в офіс. В мене один дуже важливий контракт. Все одно зранку потрібно буде виїхати раніше. А ти ж знаєш які у нас в столиці затори. 

— Ти їдеш в офіс? Але зараз тільки дванадцята ночі, — зауважую. 

— І що? Поки доїду буде вже за першу... — Люся, залишайся, — каже Карина. Вона  стала для мене наче сестра.

— Добре. Але ти хоча б зателефонуй, як дістався, — прошу. 

— Звісно. Все бувай, — Антон обережно гладить мене по спині. 

Він знову у хорошому настрої у його голосі навіть з'явилася теплота. 

   Через годину мені стелять ліжко у вітальні і я лягаю на м'який диван. Роздивляюся сімейні портрети на стінах й зупиняю свій погляд на Тарасі. Тобто його фотографії. Дивно та його фотографій з сім'єю дуже мало. Й взагалі вони чомусь про нього майже не говорять. Ніби Антона люблять більше. Й гордяться його досягненнями. Це все дуже дивно. Та думаю скоро я отримаю відповіді на свої питання.

Шановні читачі події роману відбуваються у Києві та його передмісті. Вже у наступному розділі Люся познайомиться з Тарасом. Й ми дізнаємося про нього більше. Гарного вам дня ♥️