Читати книгу - "Вася буде моїм…, Анджеліка Джі"

Наступного дня Вася вирішив запросити Кароліну на каву. Він нервував, бо не був упевнений, як вона відреагує.

– Кароліно, у тебе сьогодні є плани після уроків? – спитав він на перерві.

– А ти пропонуєш щось цікаве? – лукаво посміхнулася вона.

– Може, просто каву?

Вона зупинилася, роздумуючи, а потім кивнула.

– Гаразд, тільки не розчаруй мене.

Коли вони сиділи в маленькому кафе неподалік школи, Вася вперше побачив її іншою. Вона сміялася, розповідала історії про своє дитинство, і здавалася абсолютно щирою.

– Ти дуже відрізняєшся від того, якою я уявляв тебе, – сказав він, тримаючи погляд на її очах.

– А якою ти мене уявляв?

– Ну, трохи поверхневою, можливо. Але зараз я бачу, що ти зовсім не така.

Її посмішка стала м’якшою, майже щирою.

– У кожного є своя маска, Вася.

Ця зустріч залишила в них обох теплі враження.