Читати книгу - "Тіні старого лісу, Юлия"

Додому Марина повернулася далеко за північ. Вона була виснажена фізично та емоційно; в голові вирувала ціла купа думок. Дівчина лягла в ліжко, закрила очі, але сон все ніяк не приходив. Вона чула кожен шелест листя, кожен далекий крик нічного птаха. Та зрештою втома взяла верх і Марина заснула.

Навкруги була непроглядна темрява. Марина майже навпомацки йшла лісовою стежиною, яка ховалася під густими гілками дерев, що простягалися до неї, наче руки. Ліс був холодним і мовчазним. І хоча вона з усіх сил намагалася знайти шлях до світла, здавалося, що тінь огортає її все більше і більше. Її серце билося швидко, лячний холод проникав в кожну клітинку її тіла.

Раптом серед цього мороку Марина почула голос – знайомий, теплий і водночас тривожний. Дівчина зупинилася і прислухалась. Це був голос її бабусі. Вона пізнала б його серед тисячі інших, адже він завжди приносив їй спокій. Але зараз він звучав якось по-іншому, напружено і занепокоєно.

— Маринко, – шепотів голос, проникаючи через темряву, – ти не сама. Памʼятай, що я завжди з тобою, я поруч. Але остерігайся власних страхів.

Дівчина обернулася довкола, намагаючись зрозуміти, звідки линув голос, але нічого не могла побачити. Натомість голос бабусі ставав все чіткішим.

— Тіньовий володар харчується страхом. Твої страхи та невпевненість можуть стати його зброєю. Не дозволяй їм керувати тобою.

— Бабусю? – тихо запитала Марина, не пізнаючи ні місця, де вона була, ні шляху додому. – Як мені захистити себе? Як зупинити його?

Голос бабусі зітхнув, ніби він долав час та простір.

— Ліс – твоя сила. Але не тільки духи та магія можуть захистити тебе. Твоя віра в себе сильніша за всі чари. Якщо ти зустрінеш його, не дивись йому в очі. Він спробує проникнути в тебе через страх, але якщо ти залишишся незламною, він втратить свою силу.

— Що ж мені робити?

— Не забувай про свою людську сторону, – відповіла бабуся. – Магія може врятувати ліс, а твоя людяність та твоє серце врятують тебе. Вір у себе, ти сильніша, ніж думаєш. Але час обмежений. Світанок вже близько, ти маєш готуватися.

Голос бабусі став слабшим і темрява навколо почала розсіюватись. Дівчина відчувала тепло землі під ногами і почула шепіт лісу, який підбадьорював її.

Прокинувшись від цього сну, Марина ще кілька хвилин лежала в ліжку. В її вухах до сих пір лунав ніжний бабусин голос. Вона вже не була такою наляканою, як вчора. Її страхи залишилися в темряві сну, а зараз прийшов час діяти.

Дівчина піднялася з ліжка, глибоко вдихнула свіже лісове повітря і наповнилася чистою енергією, яка була їй так необхідна. Тепер вона знала, що її віра, людяність і сила лісу – це її головна зброя.