Читати книгу - "Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко"

викладача французької мови у приватній школі Торонто, бо в Канаді катастрофічно не вистачає педагогів і медичних працівників, які тікають до США, де їм платять значно більше. Українців дивує бажання дітей іти до канадських шкіл: малюки там би й жили, аби можна. У школах дітей готують до життя і навчають, як поводитися в побуті, в сім’ї, з людьми довкола; діти мають уроки фінансової грамотності, статевого розвитку; учнів не переобтяжують знаннями, як в Україні; ніякої політизації. В Канаді в початкових класах на учнів немає ніякого навантаження, їм не задають домашніх завдань, на канікулах діти скучають за школою, найбільше навантаження на учнів в останніх класах. Деякі батьки не дуже задоволені, що з їх дітьми навчаються діти зі складними розладами, але такі правила в Канаді.

Одна з переваг Європи – платні медичні послуги. Платиш – і отримуєш допомогу без черги. У Канаді й такого немає. І це велика перевага Канади, але й, певна, й велика проблема. Багато іммігрантів приїхали сюди та врятували собі життя, коли їм зробили операції, які або фантастично дорогі в їх країнах, або не роблять. Платна лише стоматологія, офтальмологія, фізіотерапія. Через те, що медиків не вистачає в Канаді, мене налякали, що приймання до лікаря потрібно чекати місяцями, а платних лікарів немає. В Україні я звик, що зранку зателефонував і після обіду вже сиджу в лікаря. Дехто з українців каже, що канадська медицина відсталіша за українську, але я думаю, що це не так. Та я такого і не відчував: прийшов до сімейного лікаря і в порядку живої черги за годину потрапив на приймання. Хоча, коли мій внук загнав малесеньку скалку в палець, то на станції швидкої допомоги ми чекали кілька годин, доки потрапили до лікаря, який швидко провів операцію й усунув небезпеку, а коли захворів малюк і ми не могли збити йому високу температуру, то викликали швидку, після чого нам півдня періодично телефонували зі швидкої й цікавляться станом справ та обіцяли, от – от, приїхати, сподіваючись, що приїзд не знадобиться.

У великій черзі страждальців на станції швидкої допомоги можна побачити, що дехто з них взяв з собою подушки та пледи, бо знає, що чекати зустрічі з лікарем доведеться довго, а то й терпіти біль, бо пацієнтів приймають у міру загрози для їх здоров’я: в першу чергу вибирають тих, хто потребує термінової допомоги. Щоб пришвидшити приймання деякі пацієнти кричать на все горло і стогнуть, тож їх теж обслуговують в першу чергу, щоб не лякали до смерті чергу та не подавали поганого прикладу. Коли дійсно існує загроза вашому здоров’ю, то зроблять все, щоб не дати вам померти без ніяких черг і очікувань. Я приїздив у швидку з маленьким розкладним стільчиком, бо іноді стільців у приймальному відділенні на всіх не вистачає. Огляди лікарів - спеціалістів мені призначали за тиждень чи два. На відміну від України тут безплатно роблять складні операції, хоч на них, кажуть, можна чекати кілька років і сотні людей помирають, не дочекавшись тих операцій. Іммігранти розповідали, що у себе на батьківщині їхнім рідним, взагалі, не змогли б зробити операції такої складності, як на серці чи на нирках.

В Україні ціни на деякі ліки для пенсіонерів недосяжні, а тут теж безплатно. Купити ліки без рецепта неможливо. Українці просять, щоб їм вислали ліки їхні знайомі з України. Ліки ховають серед речей у посилках, бо таке пересилання заборонене. Коли потрібні були антибіотики, то моя землячка замовила їх онлайн з ветеринарної аптеки в Україні. Для тварин використовують ті самі антибіотики, що й для людей. Українці завжди знайдуть вихід зі становища. Канадці та іммігранти цінують, що сплата щомісячно кілька сотень доларів за медичну страховку покриває дороге лікування й операції, але з медициною у Канаді теж є проблеми. Кажуть, потрібно мати особисті відносини з медиками, щоб швидко потрапити до лікаря.

Щоб довго не чекати десятки тисяч канадців їздять за медичною допомогою в інші країни та перелітають океан, щоб зекономити на стоматології, бо на зуби ціни в Канаді захмарні. Аби полікувати зуби чи виготовити протези, поставити імпланти Канаді їздять у США, бо там дешевше, або навіть літають через океан і все одно економлять, коли не користуються вітчизняною стоматологією. За те, що не прийшла з дитиною на призначене їй приймання до лікаря в Канаді знайома заплатила штраф 40 доларів. Кажуть деяким лікарям маєш платити штраф 100 доларів лише за запізнення на приймання.

Ліси, озера, гори, океани та й уся природа Канади зачаровує. Таке враження, наче опинився в казці чи в кіно. У Канаді я вдосталь надивився на зайців, бурундуків, скунсів, білочок, качок, гусей. Не бояться людей і нерідко з’являються біля будинків. Бачив я і веселих бобрів, вдячних за порятунок єнотів і славнозвісних диких канадських гусаків, за образу яких штраф 5 тисяч. Природа чудова, а от з кліматом в окремих провінціях проблеми. Не додають радісного настрою запах лісових пожеж; по пів року жорстокої зими або щоденних дощів, люди не бачать сонця; може випасти снігу майже в людський зріст; від вітрів, що пронизують до кісток, не врятує ні хороший одяг, ні термобілизна; дістають кляті комарі…

Клімат Канади зі стрибанням погоди – то проблема для людей, чутливих до змін погоди, гіпертоніків, метеозалежних. Канадський родич моєї дружини багато років не їздить до рідної сестри в північну провінцію, бо там дуже холодно: влітку температура не підійматися вище 17 градусів, а взимку падає і до 40. Жити можна і на Північному полюсі, але навіщо? В районі Торонто майже не випадає сніг й природа така, як в Україні. За 3 роки я лише 5 разів брав до рук снігову лопату. У Торонто погода така сама, як і в Києві. Та й природа довкола цих міст майже однакова. Якось я їхав в авто з землячкою й по обидва боки канадської швидкісної траси тяглися хлібні й кукурудзяні лани. Бабусі такі пейзажі нагадали найкращі часи її життя, коли вона ще за часів Радянського Союзу була одним з керівників великого сільськогосподарського району:

-Дивись, Гришо, це колгосп «Україна», це радгосп «Жовтень». Один в один!

У мене таке враження, що в Канаді ніхто не займається економікою. Багато чого віддали на відкуп великому капіталу. Великі корпорації гребуть під себе. Уряд не знає, що робити з такою кількістю людей: не стимулює створення робочих місць, якихось проривів в економіці. Для уряду все досягнуто ще в 90-х роках