Читати книгу - "Світанок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Все гаразд, — сам до себе промовив Едвард, а тоді поглянув на мене. — Час повертатися.
— Але Джейк…
— Сем про нього попіклується. Він уже забрався.
— Едварде, пробач. Це було такою дурницею…
— Ти нічого поганого не зробила…
— Просто в мене вода за зубами не тримається! Для чого я… я не мала йому дозволити отак зі мною поводитися. І про що я думала?
— Не хвилюйся, — він торкнувся мого обличчя. — Треба повернутися на бенкет, перш ніж гості помітять нашу відсутність.
Я потрусила головою, щоб нарешті прийти до тями. Перш ніж гості помітять? Невже хоч хтось оце проґавив?
Але згодом, що більше я про це міркувала, то ясніше усвідомлювала: сутичка, яка мені видавалася шаленою, насправді тут, у темряві, проминула зовсім тихо.
— Ще дві секундочки, — попросила я.
В нутрі моєму все переверталося від переляку й горя, але це було ніщо — головним було те, що діялося навкруги. Я знала, що зараз мушу зіграти ідеальну виставу.
— Що з моєю сукнею?
— У тебе чудовий вигляд. Ні волосина не зрушена.
Я зробила два глибокі вдихи.
— Гаразд. Ходімо.
Він обняв мене й повів назад до світла. Коли ми опинилися попід мерехтливими ліхтариками, він ніжно підштовхнув мене до танцмайданчика. Ми розчинилися серед інших танцівників, наче наш танок зовсім і не переривався.
Я кружляла поміж гостей, але ніхто з них не мав ані збентеженого, ані наляканого вигляду. Тільки найблідіші обличчя виказували ознаки занепокоєння, проте добре це приховували. Джаспер та Еммет разом стояли на краю танцмайданчика, і я здогадалася, що під час сутички вони теж були десь неподалік.
— Як ти?…
— Все гаразд, — запевнила я. — Не можу повірити, що я таке вчинила. Що не так зі мною?
— Не так зовсім не з тобою.
Я так зраділа, коли побачила на весіллі Джейкоба! Знала-бо, яку жертву йому довелося для цього принести. А я все зіпсувала — перетворила подарунок на поєдинок. Мене б варто було ізолювати.
Але сьогодні моя дурість більше нічого не зруйнує. Сьогоднішню пригоду я заховаю подалі, запхну, так би мовити, в найдальшу шухляду й замкну на ключ — займусь цим пізніше. Ще матиму доволі часу, щоб батожити себе, а зараз я вже нічого не вдію.
— Все позаду, — сказала я. — Давай більше не згадуватимемо про це сьогодні.
Я очікувала, що Едвард швидко погодиться, проте він мовчав.
— Едварде?
Він заплющив очі й притулився чолом до мого чола.
— Джейкоб має рацію, — прошепотів він. — Про що я тільки думав?
— Не має він рації, — я намагалася говорити зі спокійним обличчям, оскільки за нами спостерігали друзі. — Джейкоб занадто упереджений, щоб дивитися на речі об’єктивно.
Він пробурмотів дуже тихо щось на взірець: «…краще б він мене убив за саму тільки думку…»
— Припини, — люто мовила я. Обхопивши його обличчя долонями, я дочекалася, поки він розплющить очі. — Ти і я. Це єдине важить. Це єдине, про що тобі дозволено зараз думати. Ти мене чуєш?
— Так, — видихнув він.
— Забудь про те, що Джейкоб приходив…
І я зможу. І забуду.
— …заради мене. Обіцяй мені, що ти викинеш це з голови.
Він на мить зазирнув мені в очі, перш ніж відповісти.
— Обіцяю.
— Дякую. Едварде, я не боюсь.
— Я боюсь, — прошепотів він.
— А ти не повинен, — я зробила глибокий вдих і всміхнулася. — Між іншим, я тебе кохаю.
У відповідь він ледь-ледь усміхнувся.
— Ось чому ми зараз тут.
— Ти монополізував молоду, — втрутився Еммет, з’являючись із-за Едвардового плеча. — Дай мені потанцювати з невісточкою. Може, це мій останній шанс змусити її почервоніти, — він голосно зареготав, як завжди, зовсім не зважаючи на навколишню атмосферу.
І виявилося, що було ще чимало людей, з якими я й досі не потанцювала, отож я мала час, щоб по-справжньому взяти себе в руки й зібратися з думками. Коли Едвард знову заявив на мене права, з’ясувалося, що шухлядка, куди я заховала спогад про Джейкоба, міцно й надійно замкнена. Коли Едвард пригорнув мене, до мене повернулася ранішня радість, повернулася певність, що все в моєму житті сьогодні відбувається саме так, як має. Я всміхнулася й поклала голову йому на груди. Руки його стиснули мене дужче.
— Вважай! Бо я можу звикнути, — мовила я.
— Тільки не кажи, що ти вже звиклася з танцями.
— Танцювати не так уже й зле — з тобою. Але я думала про дещо інше, — я ще міцніше притулилася до нього, — про те, щоб більше ніколи не відпускати тебе.
— Ніколи, — пообіцяв він і нахилився, щоб поцілувати мене.
Це був серйозний поцілунок — насичений, повільний, він тривав і тривав…
Я мало не забула, де перебуваю, коли до мене долинув голос Аліси:
— Белло! Час!
На мить мене прошило роздратування на мою нову родичку за те, що вона перервала такий момент.
Едвард же проігнорував її; губи його міцно притулилися до моїх, вони були ще наполегливішими, ніж перед тим. Серце моє шалено забилося, а долоні гладили його мармурову шию.
— Ти збираєшся проґавити літак? — вимогливо запитала Аліса, яка вже стояла поруч. — Певна, ви чудово могли б провести медовий місяць в аеропорту, чекаючи наступного рейсу.
Едвард трошки повернув обличчя, щоб пробурмотіти:
— Забирайся, Алісо, — а тоді знову притулився вустами до моїх.
— Белло, ти в літаку збираєшся сидіти в цій сукні? — знову запитала Аліса.
Я не дуже звертала на неї увагу. В цю мить мені все було байдуже.
Аліса тихо заричала:
— Я їй зараз розкажу, куди ти її везеш, Едварде. Отож ліпше допоможи мені, бо в іншому разі…
Він застиг. А тоді відірвав своє обличчя від мого й люто зиркнув на любу сестричку.
— Ти така маленька — і така вредна!
— Я не для того обирала ідеальне дорожнє вбрання, щоб змарнувати його, — відгризнулася Аліса, беручи мене за руку. — Ходімо зі мною, Белло.
Я потягнулася за нею, востаннє зіп’явшись навшпиньки, щоб іще раз поцілувати Едварда. Вона нетерпляче смикнула мене за руку, забираючи від нього. Гості, які спостерігали картину, зронили кілька смішків. Тоді я здалася й дозволила їй відвести мене в порожній будинок.
Аліса мала роздратований вигляд.
— Вибач, Алісо, — перепросила я.
— Я все розумію, Белло, — вона зітхнула. — Схоже, ти не могла з собою боротися.
Я гигикнула, уздрівши її мученицький вираз обличчя, тож вона нахмурилася.
— Дякую, Алісо. Весілля було найкращим з усіх можливих, — щиро сказала я їй. — Все було саме так, як мало бути. Ти найкраща, найкмітливіша, найталановитіша зовиця в цілому
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світанок», після закриття браузера.