Читати книгу - "Феномен доктора Хауса"

Знайомлячи нас зі Стейсі Ворнер, творці «House M. D.» нарешті пояснюють, що сталося з Хаусом. Внаслідок лікарської помилки у нього надто пізно діагностували некроз — патологічний процес, що виявляється в поступовому відмиранні тканин живого організму. В Хауса був уражений чотириглавий м’яз стегна, і лікувати його почали із запізненням. Хвороба прогресувала, Хаус відчував постійний нестерпний біль і вимагав морфіну, ризикуючи потрапити в залежність від наркотиків.

Кадді: Є шанс, що він виборсається і збереже ногу.

Стейсі: І що?

Кадді: Можливо, біль не відпустить до кінця життя. Є третій варіант — операція. Щось середнє між тим, що ми вже зробили, і ампутацією.

Стейсі: Він не любитель чогось середнього.

Хаус навіть перебував у стані клінічної смерті, настільки кепськими були його справи. Стейсі вмовляла чоловіка погодитися на ампутацію, аби врятувати життя. Проте Грегорі, котрий до цього легко переконував хворих пожертвувати кінцівкою, аби зберегти життя, сам волів померти, тільки б не стати безпорадним калікою. Врешті-решт, скориставшись тим, що Хаус укотре знепритомнів від болю, Стейсі підписала дозвіл на єдино можливу операцію: Грегу видалили частину омертвілої м’язової тканини. Ноги не ампутували, але і не врятували — той самий «серединний» захід, яких терпіти не міг Хаус. Відтоді нога не може нормально функціонувати, він мусить терпіти хронічний біль і для полегшення приймати знеболювальне.

Так у Грегорі Хауса закінчився роман зі Стейсі і почався роман з вікодином.

Вікодин (гікодан, лортаб, гідрокодон, туссіонекс) — ефективний наркотичний знеболювальний і протикашлевий засіб, що містить гідрокодон і парацетамол (ацетамінофен). Наявність у препараті парацетамолу підсилює аналгетичний ефект гідрокодону. У зв’язку з тим, що є вірогідність накопичення в організмі парацетамолу в токсичних концентраціях, добова доза ліків обмежена. Терапевтична доза у розмірі 5–10 мг фармакологічно еквівалентна 60 мг морфіну. Існує небезпека звикання, порівняна з кодеїном. Тривалий прийом у великих дозах може викликати слабку ейфорію, а надалі — хворобливу пристрасть. При передозуванні з’являється головний біль, сухість у роті, загальна слабкість, сонливість. Був рекомендований до заборони в США. Побічними ефектами від прийому вікодину є алергічні реакції, слабкість, запаморочення, гіпервентиляція, втрата свідомості, пожовтіння очей або шкіри, кровотечі, гематоми, сухість у роті, нудота, блювота, зниження апетиту, м’язові судоми, підвищене потовиділення, припливи, свербіж, дзвін у вухах, повна втрата слуху, затримка сечовипускання, зниження сексуального потягу.

Зустріч Хауса і Стейсі відбувається в лікарні через п’ять років після розриву. Доктор почав регулярно й у великих дозах вживати вікодин одразу після операції. Знаючи про небезпеку, яку тягне за собою регулярне неконтрольоване вживання цього знеболювального препарату, будь-хто з нас може поставити діагноз Грегорі. Хаус п’ять років приймає ліки, що викликають наркотичну залежність і сприяють руйнуванню особистості. Отже, він — системний наркоман, який потребує спеціального лікування.

Спроби головного героя «зав’язати» з наркотиками глядач спостерігає протягом трьох сезонів. Всі вони закінчуються невдачею. Вперше Хаус намагається довести Кадді, що цілком може обходитися без вікодину. У результаті він втрачає здатність концентруватися, ставити правильний діагноз, наслідок чого — лікарська помилка, що ледве не стала фатальною для пацієнта. Повторно Кадді сама висуває своєму підлеглому умову — він повинен кинути вікодин, погодившись пройти курс лікування за програмою, що передбачає використання метадону.

Метадон (6-(діметиламіно)-4,4-діфеніл-3-гептанон) — синтетичний лікарський препарат з групи опіатів, котрий застосовують як анальгетик, а також при лікуванні наркотичної залежності. Метадон широко застосовується у ряді країн в замісній терапії вживання важких наркотиків як препарат, котрий може послабити дію героїну, замінивши його в організмі наркомана («метадонова програма»). Виробництво і будь-яке використання метадону в Україні заборонене законом. З клінічної точки зору залежність від метадону мало відрізняється від героїнової або опійної залежності.

Проте це також не допомагає. Тоді Кадді йде на крайні заходи — сама видає Хаусу ліки в допустимих дозах. Але незабаром і цей метод виявляється недієвим. У моменти кризи Вілсон знаходить свого друга в повній «відключці» і нічого не може з ним вдіяти — Грег у такі періоди запросто змішує вікодин із віскі або горілкою. Одного дня колеги трохи не купилися на одну з найекстравагантніших витівок доктора Хауса: він підробляв аналізи, які показували у нього ракові метастази. На таку хитрість він пішов, аби випробувати на собі новий метод лікування, що передбачає вживання сильних галюциногенів.

Тим, хто переймається через пристрасть Грегорі Хауса до наркотиків, автори серіалу спробували зробити подарунок. Наприкінці другого сезону на доктора здійснено замах: ненормальний чоловік колишньої пацієнтки Грега вистрілив у нього з пістолета. Коли Хаус лежав у комі, у нього були галюцинації, під час яких він отримав підказку — використовувати для лікування кетамін.

Кетамін (кетаміну гідрохлорид, (±)-2-(2-хлор феніл)-2-(метиламіно)циклогексанон (у вигляді гідро хлориду) — NMDA-антагоніст, що за високої концентрації зв’язує опіоїдні мю- і сигма-рецептори. Це засіб, що надає при внутрівенному і внутрішньом’язовому введенні загальну анестезуючу (наркотизуючу) і анальгезуючу дію. У дозах 1,5–4 мг/кг використовується як потужна психоактивна речовина. Препарат також може діяти як ефективний антидепресант, хоча його галюциногенні властивості навряд чи коли-небудь дозволять застосовувати його для боротьби з депресією. Загальна анестезія, викликана кетаміном, отримала назву дисоціатив ної, оскільки дія препарату пов’язана переважно з пригноблювальним впливом на асоціативну зону головного мозку. Простіше кажучи, кетамін притлумлює больові імпульси, які уражене місце посилає в головний мозок. У результаті мозок не реагує на біль. Кетамін показаний в екстреній хірургії і на етапах евакуації. Зокрема у хворих із травматичним шоком та крововтратою, коли необхідне швидке введення наркозу і треба домогтися кардіостимулюючого ефекту. Препарат застосовують також під час різних хірургічних операцій (включаючи кардіохірургію), для комбінованої внутрівенної анестезії, а також при ендоскопічних процедурах, катетеризації серця, невеликих хірургічних маніпуляціях, перев’язках, у тому числі в стоматологічній, офтальмологічній і отоларингологічній практиці. Є дані про успішне вживання кетаміну в акушерській практиці при кесаревому розтині.

Почавши приймати кетамін, Хаус відчув поліпшення. Біль, що мордував його останні п’ять років і заглушувався вікодином, під впливом кетаміну відступив. Грег почав бігати вранці, відмовився від палиці, але, за спостереженням Вілсона, радощі життя до його друга так і не повернулися. Хаус не просто звик відчувати біль і притлумлювати його знеболювальним, отримуючи від цього наркотичний ефект. Ейфорія від сп’яніння вікодином — не головне для Грегорі. Сенс його буття — порятунок життів, нехай навіть урятований ним пацієнт, вийшовши з лікарні, за де який час помре. Наприклад, так відбувається з безнадійними онкологічними хворими або з людьми, яким пересадили чуже серце. Проте Хаус дарував їм не надію на порятунок, а реальні тижні, місяці, навіть роки життя — найкоштовніше, що лікар