Читати книгу - "Тінь перемоги"

А Гітлеру - третій дзвінок.

Але до чого тут Жуков?

А ось до чого. Нам малюють Жукова ледве не стратегом: кинув погляд на карту і зрозумів усю стратегічну ситуацію. Так от, якби Жуков був стратегом, то він повинен був бачити ці нитки: до Німеччини зі Швеції йде ліс і залізна руда, з Фінляндії - ліс і нікель. Жуков повинен був під час зустрічей зі Сталіном вказати на ненормальність ситуації. Якщо ми маємо намір перекрити поставки лісу, нікелю й залізної руди в Німеччину, то повинні це робити негайно. А якщо такого наміру немає, тоді треба відвести загрозу від рудників і портів імовірного противника. У 1939-40 роках Жуков за своїм службовим становищем не повинен був займатися Фінляндією, Швецією, Балтійським морем. Але йшла світова війна, а Жуков - командир дуже високого рангу. Він був зобов'язаний стежити за обстановкою в світі. В нього було достатньо можливостей, щоб вказати керівництву країни на згубність ситуації, що склалася.

Жуков повинен був знати воєнну історію. На початку ХХ століття на Далекому Сході Росія стрімко й рішуче прибирала до рук сировинні ресурси Маньчжурії і Китаю, тим самим зачіпаючи життєві інтереси Японії. У відповідь на такі дії Японія завдала раптовий нищівний удар по російському флоту. Наступна за цим російсько-японська війна завершилася поразкою Росії і революцією 1905 року. Цар Микола вже в 1905 році трохи не позбувся трону.

Через 35 років після російсько-японської війни, тобто в межах життя одного покоління, склалася така сама ситуація, але тепер не в районі Жовтого моря, а на Балтиці. Навмисно чи з недомислу радянські стратеги своїми діями в районі Балтійського моря загрожували самому існуванню Німеччини. Раз так, слід було очікувати раптового удару з боку Німеччини, причому - в будь-який момент.

З січня 1941 року Жуков - начальник Генерального штабу. Тепер він - не сторонній спостерігач-професіонал, але очільник усіх стратегів. Найголовніше у військовій справі - вміння подивитися на ситуацію очима противника. Жуков мав оцінити: як почуваються в Берліні, знаючи, що єдину тоненьку ниточку, яка пов'язує далекі шведські порти з металургійною базою Німеччини, радянський флот може в будь-яку хвилину перерізати?

Жуков, якби він був стратегом, мав ясно бачити ситуацію, що склалася. Але Жуков за обстановкою біля радянських кордонів або не стежив, або її не розумів, або побоявся висловити свою думку.

Якщо б не вдалося під час вторгнення росіян у Румунію змусити їх обмежитися однією лише Бесарабією і вони забрали тоді собі румунські нафтові родовища, то найпізніше цієї весни вони б задушили нас.

Уявіть, що ми з вами зайняті якимсь бізнесом: торгуємо, наприклад, нафтою, лісом, золотом, алмазами, іноді промишляємо грабежем, шантажем, замовними вбивствами. І є у нас конкурент. З конкурентом ми обмінюємося люб'язностями, посилаємо теплі поздоровлення в день його народження, з представниками конкурента п'ємо шампанське. Але до життєвих ресурсів нашого конкурента ми послідовно й наполегливо підбираємося, руки тягнемо до його горла... Якщо ми так чинимо, то треба бути готовим до того, що одного разу в лазню, в якій ми паримося, увірвуться добрі молодці з автоматами і патронів не пошкодують...

Саме так дружив Сталін з Гітлером. Були взаємні люб'язності. Були привітання до дня народження. Були клятви вірності. І пив товариш Сталін шампанське з паном Рібентропом, а Молотов - з Гітлером. Але до життєвих ресурсів Німеччини Сталін підбирався дуже нахабно. Жуков, якби він був стратегом, повинен був попередити Сталіна про небезпеку раптових і нищівних дій Німеччини у відповідь.

Але Жуков мовчав, коли Сталін нарощував міць Балтійського флоту, коли «звільняв» Фінляндію, Естонію, Литву, Латвію. Цього було мало, і Сталін вирішив підібратися ближче не тільки до лісу, нікелю й руди, але ще й до нафти. І доручив це Жукову...

У квітні 1940 року Жуков прибув з Монголії до Москви і два місяці перебував у розпорядженні наркома оборони. В цей час Жуков не мав ніякої посади, але з цього зовсім не випливає, що він нічого не робив. Як раз навпаки. Це були місяці напруженої роботи. У ці місяці Жуков мав як мінімум чотири тривалі зустрічі зі Сталіном. Потрібно пам'ятати, що Сталін просто так ні з ким не няньчився тривалими зустрічами.

Перед проведенням будь грандіозної операції на самих верхах йде прихована, невидима з боку робота. Два місяці роботи Жукова в Москві, - це нульовий цикл підготовки до війни за Бесарабію. Треба Бесарабію відбити в Румунії точно так, як Гітлер відбив Судети в Чехословаччини. Якщо Румунія відмовиться Бесарабію повернути, слід було Румунію розтрощити.

У квітні і травні 1940 року про підготовку війни за Бесарабію знали тільки у стінах сталінського кабінету й Генерального штабу. У штаби Київського особливого військового та Одеського військового округів з Генерального штабу надходили короткі розпорядження про те, що треба робити, без вказівок, навіщо.

4 червня 1940 року Жуков отримав звання генерала армії. У той час - п'ять зірок.

7 червня наказом НКО № 2469 генерал армії Жуков був призначений командувачем військами Київського особливого військового округу.

8 червня генерал армії Жуков сідає в поїзд на Київському вокзалі Москви... і плаче. Проводжаючих було достатньо. Жуковський плач бачили, і багато хто потім допитувалися про причину сліз. Тут треба зауважити, що