Читати книгу - "Антипедагогічна поема"

І тут Аврору осяйнуло.

— Так ви не… Значить, ви жінка… — вона затнулася… — То чия ви жінка?

— Олекси Тарасовича!

— А, так би зразу і сказали! Це повністю міняє справу! — бовкнула Аврора і зрозуміла, що ляпнула явно щось не те.

— Так, ви праві, з Олексою Тарасовичем ми бачилися трохи частіше, ніж тричі в житті… Але… Ми тільки колеги…

— Я читала вашу переписку, — заперечила жінка.

— Що? — перелякалась Аврора.

— Я читала ваші імейли.

— Ви що, хакер?

— Ні, я найняла хакера.

— Піздєц…

Жінка Олекси Тарасовича, задається, була шокована вже вдруге за останні десять хвилин, тепер уже вульгарністю коханки свого чоловіка.

Тим часом Аврора пробувала згадати, які дурниці вона писала Олексі Тарасовичу під час їхнього роману. І нічого путнього так і не згадала. Це було її особливістю. Коли вона собі казала «Кінець! Забудь його!» — вона справді все витирала зі своєї пам’яті, як з комп’ютера.

— Як вас звати? — примирливо спитала Аврора.

— Мирослава.

— Слухайте, Мирославо, це були тільки сеанси психотерапії, не більше. Часом ми — члени асоціації психотерапевтів (збрехала вона, навіть не почервонівши), — експериментально застосовуємо деякі фривольності у поводженні з клієнтом… Але тільки на папері або у віртуальному просторі…

Мирослава вийняла з сумочки роздруківки, де малиновим маркером було виділено цілі пасажі.

«Блін, цього ще не вистачало!» — обпекло Аврору, і вона знову захлинулася кашлем.

Мирослава почала цитувати:

— …«Мій солодкий Болгарії русский солдат! Я просто втрачаю контроль над собою, коли згадую твоє артилерійське орудіє, яке так влучно потрапляє в мої найінтимніші місця!».

«Це я таке писала? Ну й ідіотка!» — подумала про себе Аврора і, щоб замаскувати своє збентеження, знову закашлялася.

Тим часом Мирослава вела далі:

— Ось іще: «Альошка, працівний мальчішка! Твій довгий язик ящіркою лоскотав плід мого манго… Я не можу заснути, бо, згадуючи про це, кінчаю…».

Аврора скривилася: «Фе, як я могла!».

— Іще читати? — в упор глянула на Аврору Мирослава.

Та знову закашлялась і заперечливо відмахнулась.

— З вас могла б вийти чудова Франсуаза Саган! — єхидно промовила дружина Художніка.

«Та в неї залізні нерви!» — з повагою подумала Аврора.

І зрозуміла, що їй просто немає сенсу відбріхуватися.

— Мирославо, давайте сядемо і все спокійно обговоримо! — запропонувала вона по-дружньому.

Однак та, здається, миру не хотіла. Її прорвало:

— Слухайте, дорога коханко мого чоловіка!

«Колишня коханко», — подумки виправила її Аврора.

Мирослава на мить зупинилась, а потім додала:

— Слухайте мене уважно! Якщо ви не дасте моєму чоловікові спокій, я всю цю порнографію представлю де слід — у школі, в райвно, в міськвно… Вас із ганьбою витурять з учительської посади в один момент! Такі розпусниці, як ви, не можуть виховувати підростаюче покоління!

«О-о, та ти ще не знаєш про мої таємні бажання щодо старшокласника Юри! Оце справді мотив для скандалу! Що б ти тоді сказала про мене? Подала б на мене в суд?» — подумала Аврора, терпляче очікуючи, коли красномовство дружини Олекси Тарасовича вичерпається.

Нарешті Мирослава замовкла й безсило сіла на диван поряд з Авророю.

— Ми з Олексою Тарасовичем розірвали стосунки два тижні тому, — сказала Аврора. — До речі, ініціатором був він. Я трохи постраждала, а потім заспокоїлась — так, наче зробила аборт. Аборт любові.

Мирослава широко розплющеними очима дивилася на коханку свого чоловіка.

Аврора хотіла була ще додати, що сімейне життя — це робота. Якщо ти не хочеш працювати на любов, вона зникне, а сім’я розвалиться, як хата без догляду. Дуже часто в тому, що одружені чоловіки йдуть «наліво», винні самі жінки, які не дають чоловікові тієї дози любові, що її чоловіки потребують. Не прання, не готування їсти, а саме любові. Звичайнісінької плотської любові й уваги. Саме це і сталося у випадку з Олексою Тарасовичем.

Аврора хотіла це сказати, але її спинив Мирославин погляд. У ньому було щось схоже на вагання.

«От буде хохма, якщо вона мені зараз розкаже про свого коханця!» — подумала Аврора.

— Як ви це робите? — невпевнено спитала Мирослава.

— Що саме?

— Аборт… Аборт любові.

«Розповісти їй про напис на його червоній машині „Пішов ти на х#$?“ — подумала Аврора. — Ні, краще не треба…»

І тоді вона вирішила перевести увагу з себе на Мирославу.

— Вам потрібна така операція? Маю на увазі психологічна? — спитала вона.

Мирослава кивнула кілька разів підряд.

Аврора замислилась: «А що, як подружитися з жінкою свого колишнього коханця? В будь-якому разі, вона не дурепа. І в літературі розбирається».

— Мирославочко, обіцяю, як тільки я вилізу зі свого кашлю, я вам обов’язково допоможу забути вашого теперішнього