Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я вирушила на пошуки нових янголів, які охоронятимуть мене тепер, коли я стала дорослою.
Щодо грошей, то мені тоді потрібно було так мало, що, відчинивши сейф, я взяла рівно стільки, скільки вмістилося у моєму рюкзачку. Маленький рюкзачок з прозорими стінками, маленька дівчинка з іграшковими грошима. Хто скривдить мене?
Туп, туп, туп.
— А чому ти сама?
Туп, туп, туп.
— А де твоя мама?
— Я хочу навчатися у вас.
— Ти? — перепитав директор школи. — Ну, що ж…
— Я маю щось принести?
— Табель, довідку і… I адресу, де ти живеш.
Я пішла до поліклініки, де мені написали: «Здорова».
Я купила комп’ютер і надрукувала табель. Як чемна дівчинка, я могла навчатися тільки на «п’ять».
І сумна жінка, вона збирала ганчір’я біля смітника:
— Це ж сотня!
— У мене є ще.
— І це я можу взяти?
— А ви будете моєю мамою?
— Ще б пак, — сказала вона.
Одна кімната — одна канапа. Вона лягла на підлогу.
— Ви виховуєте її самі?
— На жаль.
Розділ 1Я купила квартиру, я купила нову канапу, а коли вп’яте почула: «Ви виховуєте її самі», я купила нам татуся.
— А що я маю робити? — спитав він.
— Любити мене.
— Як?
— Як дочку.
— Татусю, а що ти мені принесеш?
— Я? Ну, не знаю. А що ти хочеш?
— Собаку.
— Авжеж, — казала мама. — Якщо дівчинці потрібне цуценя…
Вони будили мене зранку лагідними словами, вони купали мене, вони старанно відпрацьовували свою зарплатню, ми були зразковою родиною — тихий татусь, дочка й мати, що любила їх обох…
Потім повернулася до Вітчима:
— Знаєш, хто знову ходить до нашого дому?
— Мсьє И-И.
— Так, — обіймаючи усміхнену Мачуху за стан. — Він знову навчатиме тебе.
Я відвідувала своїх батьків, і ми проводили вихідні вкупці.
Я милувалася хазяйновитим Татусем, я милувалася тим, як Мама готує їжу. Ми сідали разом до одного столу.
Але коли мені виповнилося п’ятнадцять, я сказала:
— Я нікому не потрібна, — і додала, — мені теж ніхто не потрібен.
Я знайшла нових янголів і розпочала нове життя. За цей час рахунок вітчима перетворився в «нуль, крапка, нуль-нуль», а татуся і маму я не бачила майже рік.
Кепсько. Я знала, що вчинила, як погана дівчинка, але тепер їхала до них і хотіла, щоб вони зраділи мені.
Розділ 2Чи можна сплутати гамівну сорочку з плащем? Чи можна сплутати ковдру, накинуту на плечі, зі шкіряною курткою?
— Татусю, — сказала я. — там біля будинку таксист. Ти зміг би заплатити йому?
— …
— У тебе немає грошей?
— Гроші є, — сказав куплений мною татусь. — Гроші в мене є…
— У тебе поганий вигляд, — сказала куплена мною мама.
— Вітчим хвилюється за тебе…
І я зрозуміла:
— Ви не залишите мене в себе?
— Ми боїмося, — сказали вони.
— Розумію.
— Він дуже просив, щоб ти зателефонувала йому.
Татусь дав мені пальто,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга перша», після закриття браузера.