Читати книгу - "Індоарійські таємниці України, Степан Іванович Наливайко"

Отож при тлумаченні назви Аратта слід зважати на загальний контекст, у якому вона постає в «Махабгараті», на негатив епічних джерел щодо неї. Бо саме тут може критися розгадка назви. Та найперше важливо з’ясувати: які ж компоненти творять цю назву.

Якщо глянути на сучасну карту Індії, то індійський Пенджаб (частина історичного Пенджабу 1947 року одійшла до Пакистану) сусідує на півдні зі штатами Махараштра й Ґуджарат (давня Ґуджарраштра), в межах якого були давні держави Сураштра й Навараштра. Перші згадки про області Махараштри датовані VII ст. до н.е.: тут існували дрібні держави Ґопараштра, Маллараштра, Пандураштра, Апараштра, Відарбга й Ашмака. Назва Махараштра — «Велика держава» сукупно й означила ці 6 держав. Більшість перелічених назв містить, як бачимо, раштра, із санскриту — «країна», «держава» (СРС, 544). Буддійські джерела подають ці назви як Махараттха-Махаратта, Сураттха-Суратта, Навараттха-Наваратта тощо. Тобто раттха, <46> ратта — різновиди санскр. раштра.

Природним продовженням ланцюжка Ґуджарратта-Махаратта-Суратта-Наваратта на північ є Пенджаб і Сінд — Аратта, із тим самим ратта. Махаратта, Суратта, Наваратта у санскриті — Махараштра, Сураштра, Навараштра, тож санскритська форма назви Аратта — Араштра. Таким чином, ареал назв із раштра-ратта охоплює Північно-Західну Індію, ареал якраз Індської цивілізації. Саме з ним Україна виявляє найбільше гідронімно-топонімних сходжень (ГУ, 19).

Отже, назва Аратта розкладається на А+ратта, санскр. А+раштра. Тож Су-раштра — «Добра країна», Нава-раштра — «Нова країна», Ґуджар-раштра — «Країна ґуджарів». Раттха-ратта — форми раштра мовою палі, буддійським санскритом. Палі відноситься до пракритів — просторічних мов. З палі перекладав буддійські твори для своєї антології давньоіндійської літератури Павло Григорович Ріттер (1872–1939) — перший український санскритолог, основоположник вітчизняної наукової індології.

Буддійські тексти знають інші назви з раттха-ратта: Аджіта-раттха — «Непереможна країна», Дева-раттха — «Божественна країна», Куру-раттха — «Країна (племені) куру», Махіпала-раттха — «Країна (династії) Махіпала», Пуліндараджа-раттха — «Країна царів (племені) пулінда», Панчайоні-раттха — «Країна п’яти лон» тощо (PL, 199).

Хорезмійський учений-енциклопедист Абу Рейхан Біруні (973-1039) у своїй фундаментальній «Тарих-уль-Хинд» («Історія Індії») серед країн в аґнеї (на південному сході) називає країну Раштра (де й країни Відарбга, Вріша, Тріпура, Шавара). Знає він країну Раштра і в айшані, тобто на північному сході (Бируни, 275, 277).

Нинішню Махараштру населяє людність середземноморської, а по західному узбережжю — альпійської і динарської рас. У Мумбаї (раніше Бомбей), столиці цього штату, живуть зороастрійці-парси, належні до вірменоїдної раси. Населення Ґуджарату теж належить до альпійської і динарської рас. Давні ґурджари, пізніші ґуджари, а нинішні ґуджаратці виявляють помітну схожість із жителями Грузії. Перська назва грузина — гурджі, а в запорозьких козаків і сучасних українців побутують прізвища Гурджій, Гуржій. У ХVIII ст. великим візирем князівства Ґуджарат був український козак на оттоманській службі Яків Малик (ЕУД, т.4, 25). Махатма Ґанді, творець незалежної Індії — ґуджаратець. <47>

Санскр. раштра — високостатусний соціальний термін, що не тільки обслуговує таку важливу сферу як найменування держав, а й творить інші першорядні терміни, імена та назви:

Раштрі, Раштрік, Раштрін, досл. «Наділений державою» — «Цар».

Раштрабгріт, досл. «Державодержець» — «Цар», «Правитель». Ім’я сина легендарного царя Бгарати (санскр. Бгарата, сучасне Бгарат також — назва Індії індійськими мовами).

Раштравардгана — «Примножувач держави», «Побільшувач країни». Ім’я радника царя Дашаратхи, батька Рами, героя «Рамаяни».

Раштрадеві — «Богиня держави». Ім’я дружини бога Аґні.

Раштракута — «Вершина держави». Царська династія в Махараштрі VIII–X ст. Виводила походження від царів Місячної династії і бога-воїна й бога-пастуха Крішни, імена якого (Крішна, Ґопала, Ґовінда) її царі здебільшого й мали. А запорожці й сучасні українці мають прізвища Кришень, Кришненко, Гупал, Гупало, Гупалов, Гупалюк, Гупаленко тощо.

Раштрапала — «Захисник країни», «Владика держави», «Цар». Ім’я царевича в епосі (HN, 335). Інша форма імені — Раштрапа. У запорожців засвідчені прізвища Розтропа, Розтрипа, Розтрухан (РЗВ, 72, 73, 79). Сюди ж стає сучасне прізвище Розтропович. Санскр. pa, тотожне pala — «захисник», «цар» в імені Раштрапа, те саме, що і в індійському воїнському імені Махіпа (Махіпала) — «Захисник землі», «Цар» (санскр. mahi — «земля»). Ім’я Махіпа тотожне українському прізвищу Мазепа (ТРС, 166–176).

Абгіраштра — «Завойовник країн». Санскр. abhi — префікс із значенням «довкола», «звідусіль», тотожний українському префіксу обі-, об-, о- в словах обізнаний (санскр. abhi-jnyana), обхід, облога, огорожа (від обгорожа), огород (від обгород) і багатьох інших. Тож чоловіче воїнське ім’я Абгіраштра дослівно означає «Обдержавлювач», тобто «Підкорювач довколишніх країн».

Дгрітараштра — «Міцнодержавний». Ім’я батька ста синів, яких епос називає каурави. Дгрітараштра народився сліпим, а оскільки людина з фізичною вадою царем бути не могла, трон посів його молодший брат Панду, п’ятеро синів якого епос називає пандави — «сини Панду». Тож каурави й пандави — двоюрідні брати. Суперництво між ними спершу призвело до взаємної неприязні, а тоді й до жорстокої 18-денної битви, яку описує «Махабгарата» і в якій перемогли пандави. Найстаршого сина Дгрітараштри, ватажка кауравів Дур <48>йодгану звали й Дгартараштра — «Дгрітараштрин», «Син Дгрітараштри».

У мові хінді, основа якої санскритська лексика, раштра творить численні терміни, зокрема, стосовні сучасної державної атрибутики:

раштра-паті, досл. «батько країни» — президент (pati споріднене з укр. батько і рос. батя); раштрапаті-бгаван — президентський палац

раштра-ґан — державний гімн (gan — «пісня», ґаяк — «співак», ґаїка — «співачка», від санскр. ga — «співати»; пор. укр. гаївка — різновид веснянок)

раштра-джганда, раштра-дгваджа — державний прапор

раштра-бгаша — державна мова (ХРС, ІІ 465).

Початкове А в