Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Справа про 19 роялів, Еміл Вахек 📚 - Українською

Читати книгу - "Справа про 19 роялів, Еміл Вахек"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Справа про 19 роялів" автора Еміл Вахек. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 61
Перейти на сторінку:
СДП, — почав Кршікава, — що ви безпідставно тримаєте під арештом члена організації пана Ганса Віртера.

— Безпідставно? — здивувався Тикач і подав йому протокол, підписаний Віртером.

Шеф побіжно його проглянув.

— Ви гадаєте, що це достатня підстава для арешту? — запитав він.

— Без сумніву. Адже Віртер зізнався, що хотів украсти колекцію поштових марок.

— Але ж він не вкрав її! — докинув Кршікава, люб'язно всміхаючись.

— Крім того, він приховав від нас, що бачив у квартирі розбитий рояль.

— Цього він, звісно, не повинен був робити, — погодився шеф. — Добряче проберіть його й відпустіть додому. В разі потреби — допитаєте його й на волі.— А за хвилину, так само люб'язно всміхаючись, додав: — Дозволю собі попросити вас, щоб ви звільнили його негайно. — І, вклонившись Тикачеві, схилився над паперами.

«Петровіцький! — стримуючи лють, подумав Тикач, виходячи з кабінету. — Або ж у нас є шпиг, котрий доповідає їм про кожний мій крок, або ж за Віртером стежили. Можливо, їх сповістила Утєшилова». Сповнений безсилого гніву, він наказав привести Віртера. Поки того привели, в його голові уже виник план, що здався йому найкращим.

— Так от, пане Віртер, — звернувся до нього Тикач, — мені наказано негайно випустити вас на волю.

Віртер зблід, а потім почервонів.

— Цього я й боявся, — вимовив пригнічено.

— Я мушу виконати наказ, — вів далі Тикач, — але, може, у ваших-таки інтересах ви б хоч тепер розповіли щиро, кого і чого ви боїтесь.

Віртер зацьковано втупився в нього, а потім опустив очі. Помовчавши, тихо сказав:

— Чого я боюсь, це я вам можу сказати: мене вб'ють!

— А за що? — запитав Тикач.

— У них на це є причина, — відповів Віртер після довгої мовчанки. — Я не можу її вам відкрити, бо це тільки погіршить моє становище.

— Тоді скажіть хоча б, хто, на вашу думку, хоче вас убити?

Після довгої паузи Віртер знизав плечима.

— Не знаю.

— Як це? Адже повинні ви знати щось про людину, яку запідозрили в такому намірі?

— Авжеж, — знесилено відповів Віртер. — Але я не знаю, хто це. Я його бачив, говорив із ним, але не знаю його імені.

— Це той тип, з яким вас бачили біля Лісової каплички? — запитав Тикач.

Віртер здивувався, але кивнув головою.

— Чоловік, що стояв за вами в Яхимові на кордоні? У мене є його фото, і ми його знайдемо.

Цього йому не треба було казати. Очевидно, то був саме той чоловік, але Віртер перелякався і не підтвердив.

— Я й справді повинен зараз же йти звідси? — запитав він.

На відповідь Тикач розгорнув перед ним свій план.

— Бачте, ви не схотіли піти нам назустріч, та я все ж хотів би по змозі вам допомогти. Ви казали, що йдеться лише про кілька днів. Я подумав, чи немає у вас когось такого, в кого б ви могли надійно сховатись?

— Є одна знайома… дуже добра… Ми були… але це не має значення. Я написав їй, і вона запропонувала перебути в неї, поки все це мине. Але я можу зустрітися з нею тільки через кілька днів.

Тикач на хвилину задумався.

— Я вважав, що найбезпечніше місце для вас — в'язниця, але, здається, є ще одне.

Віртер глянув на нього з надією.

— Готель «Імперіал». Сезон закінчився, і там тепер майже ніхто не живе. Поселіться там. Можете подзвонити їм просто від нас. Я сам вас туди відвезу й дам детектива, що буде вас стерегти. Не виходьте й за поріг номера, їжу нехай вам приносять, А коли ваша знайома приїде, вас одвезуть куди треба.

Коли номер було замовлено, Віртер зворушливо подякував Тикачеві.

— Я знаю, що не заслужив цього, — сказав він. — Я ще більший негідник, ніж ви гадаєте, але, можливо, ще віддячу вам… — Він хвилину подумав. — Якби зі мною справді щось сталося… ви знаєте, що в мене в стіні є сейф?

Тикач кивнув головою.

— Знайдете в ньому надруковану готичним шрифтом куховарську книгу. В неї вкладено план. Карта на шовковому папері. Поцікавтеся місцем, яке позначене трьома крапками червоним чорнилом. — Він знову замовк, і видно було, що тривога його зростає.— А втім, не чекайте, поки зі мною щось станеться, заберіть це негайно, — несподівано сказав. — Але пообіцяйте, що нічого не починатимете, аж поки я не дозволю.

Тикач пообіцяв і вже збирався провести Віртера та свого улюбленого співробітника Овтрату до машини, як раптом подзвонив Кршікава і запитав, чи Віртера вже звільнено.

— Саме виїжджає до «Імперіалу», — сказав Тикач і, повісивши трубку, сердито вилаявся. Коли б це не було так абсурдно, він би подумав, що Петровіцький жде не діждеться, щоб Віртера нарешті вбили. Потім ще подзвонив Олександрі, сказав, що, мабуть, повернеться трохи пізніше, бо має заїхати до «Імперіалу» в службовій справі.

— До «Імперіалу»? — здивувалася Саша. — Адже там тепер ніхто не живе. — І повісила трубку.

В «Імперіалі», цьому величезному будинку на шістсот кімнат, що скидався на добре збережений середньовічний замок, а насправді був наймодернішим карловарським готелем, приготували для Віртера апартаменти в лівому крилі третього поверху. Тут панувала майже нестерпна тиша: чути було тільки легкі, приглушені товстим килимом кроки покоївки в коридорі. Коли Віртер дійшов по безконечному, сто тридцять метрів завдовжки, коридору до своїх покоїв, то аж затремтів, хоча то були чи не найкращі апартаменти цього королівського палацу. Вони складалися з салону, для якого, очевидно, не економили ні місця, ні дорогих меблів у стилі ампір, та білосніжної спальні з великою ванною. Тикач ніколи не забуде дивного контрасту між цією розкішшю і зацькованим виглядом Віртера. Сказавши кілька підбадьорливих слів, Тикач залишив його з Овтратою у цій розкішній пустці. Овтрата обіцяв, що не буде спати, хоч би йому довелося випити ціле відро чорної кави. Тикач одразу поспішив до машини, якою

1 ... 15 16 17 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Справа про 19 роялів, Еміл Вахек», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Справа про 19 роялів, Еміл Вахек"