Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Із літ моєї молодості, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "Із літ моєї молодості, Франко І. Я."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Із літ моєї молодості" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18
Перейти на сторінку:
«Балади і розкази», с. 12-14. У збірці «Із літ моєї молодості» І. Франко дав таку примітку до вірша:

«Джерелом сього поетичного оповідання треба вважати поетичне оповідання нашого найстаршого літопису, яке по т[ак] зв[аній] Іпатієвій копії в фотолітографічнім виданні в реконструкції на первісну віршову форму виглядає ось як:

 

И живяше Олегъ въ Кыевѣ

Миръ имѣя къ всѣм странам

И приспѣ осень, и помяну Олегъ

Конь свои иже бѣ поставилъ

Кормити и не всѣдати на нь.

Бѣ бо преже въпрошал волъховъ:

«От чего ми єсть умьрети?»

И рече єму один кудесник:

«Княже, конь, єго же любиши,

И ѣздиши на немъ,

От того ти умрети».

Олег же приимъ в умѣ си

Рече: «Николи же всяду на конь,

Ни вижю єго боле того».

И повѣлѣ кормити и

И не водити єго к нему.

И пребывъ нѣсколько лѣт не дѣя его,

Дондеже и на Грѣкы иде.

И пришедшю єму къ Кыєву,

И пребысть четыры лѣта.

На пятоє лѣто помяну конь свои,

От него же бяху рекъли влъсви

Умрети Ольгови.

И призва старѣишину конюхомъ

Рекя: «Кде єсть конь мои,

Єго же бѣх поставилъ

Кормити и блюсти єго?»

Он же рече: «Умерлъ есть».

Олег же посмѣя ся

И укори кудесника рекя:

«Тоть неправо молвять волъсві!

Конь умерлъ, а я живъ!»

А повелѣ осѣдлати конь.

«Да-ть вижю кости єго».

И приѣха на мѣсто, идеже

Бяху лежаще кости его

И лобъ голъ. И слѣзь съ коня

Посмѣя ся рекя:

«От сего ли лъба смерть мнѣ взяти?»

И въступи ногою на лобъ.

И выникнучи змѣя

И уклюну и в ногу,

И съ того разболѣв ся умьре.

И плакаша ся по нем

Всѣ людиє плачемъ великомъ,

И несоша и, и погребоша и

На горѣ иже глаголеть ся Щековица;

Єсть же могила єго до сего дни,

Словеть могила Олгова.

 

Керманич. Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 14-15. Зберігся автограф ранньої редакції вірша (ф. 3, № 258).

Нещаслива (Із О. К. Толстого). Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 15-16, без заголовка.

Святослав. Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 17-19. У збірці «Із літ моєї молодості» І. Франко подав таку примітку до вірша:

«Літописне оповідання про Святослава, відповідне змістові сеї поемки, в тексті Київського літопису (наведене видання, ст. 49) виглядає ось як. Під роком 6675 (967) поміщена коротка звістка:

 

Иде Стославъ на Дунай на Болгари,

И бившимъ ся одолѣ Святославъ Болгаръ

И взя городов 80 по Дунаю,

И сѣде княжа в Переяславци,

Ємля дань на Грѣцѣх.

 

Далі під р. 968 іде поетичне оповідання про напад печенігів на Київ та про воєводу Претича, яке кінчиться ось якою допискою:

 

Послышавъ Стославъ въ борзѣ въсѣд на кони

С дружиною своєю и приде к Києву,

И цѣлова матерь свою и дѣти своя

И съжали ся о бывшем от Печенѣг,

И собра воя и прогна Печенѣгы в поле,

И бысть мирно.

 

Під слідуючим роком 969 (op. cit., ст. 50-51) читаємо ось яке оповідання:

 

Рече Стославъ къ матери своєи и къ бояромъ своимъ:

 

«Нелюбо ми єсть в Киевѣ жити;

Хочю жити в Переяславци в Дунаи,

Яко то єсть среда земли моєи,

Яко ту вся благая сходять ся;

От Грѣкь паволокы, золото, вино

И овощи разноличьнии,

И ищехов (зам. ис Чехов) и из Угор серебро и комони,

Изъ Руси же скора и воск и медъ и челядь».

И рече єму мати: «Видиши ли мя болну сущю?»

Бѣ бо разболѣла ся уже. Рече же єму:

«Камо хощеши от мене?

Погребъ мя иди, аможе хощеши».

И по трехъ днехъ умре Олга.

И плака ся по неи сынъ єя и внуци єя

И людиє вси плачемъ великим,

И несъше погребоша ю на мѣстѣ.

 

Літописне оповідання не означує докладно, на якім місці похоронено Ольгу, а подає далі її заповіт, за яким слідує похвала Ользі (ст. 51-52). Далі під роком 971 літопис подає оповідання про другий похід Святослава на болгарів та його війну з греками, а також договір із грецьким царем Цімісхієм, яким Святослав був змушений закінчити сю війну. Далі читаємо (ст. 55):

 

Створивъ же мир Святославъ с Грѣкы,

И поиде в лодьяхъ къ порогом.

И рече єму воєвода отень Исвѣнгелдъ:

«Поиде княже около на конех,

Стоять бо Печенѣзи в порозѣхь».

И не послуша ся и поиде въ лодьях.

Послаша же Переяславци къ Печенѣгом глаголя:

«Идеть Святославъ в Русь

Възем имѣньє много у Грѣк,

И полонъ бещисленъ,

А с маломъ дружины».

Слышавше же Печенѣзи се заступиша порогы.

И приде Святославъ к порогомъ,

И не бѣ лзѣ проити пороговъ,

И ста зимовать в Бѣлобережьи.

(И) не бѣ в них брашна,

И бысть глад велікъ,

Яко по полугривнѣ голова коняча.

И зимова Святослав, веснѣ же приспѣвъши

Поиде Святославъ в пороги.

 

Під слідуючим роком 972 читаємо коротке оповідання про смерть Святослава, безпосередньо нав’язане до попереднього:

 

Приде Стославъ в порогы,

И нападе на ня Куря, князь печенѣжьскыи,

И убиша Святослава и взяша голову єго,

В волбѣ єго здѣлаша чашю,

Оковавше лобъ єго золотом,

И пьяху в немъ.

Свѣнгельд же приде к Києву к Ярполку.

 

Дописано дня 10 падолиста 1913».

Корсунь - тут Херсонес, грецька колонія в Криму.

Русалка (Із Пушкіна). Вперше надруковано у кн.: «Балади і розкази», с. 19-21.

Пімста за вбитого. (Арабська дума, з Гете). Вперше надруковано у кн.: «Балади

1 ... 17 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Із літ моєї молодості, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Із літ моєї молодості, Франко І. Я."