Читати книгу - "Давнє й нове, Франко І. Я."

І бурі домівку трясли небагату.

Довелося скликати пожарну громадку,

Довелося підперти угли від упадку,

Довелося на гробах ридати сльозами,

Довелося відступників сікти бичами.

Не вдержало «Зеркало» праці такої

І трісло з натуги, досади самої.

Все йде, все минає, і краю немає,

Що вчора померкло, сьогодні світає;

Що вчора минуло, сьогодні надходить,

На свіжих могилах нове життя сходить.

Де сила жива, життя кличе до бо́їв,

Та вже ж не хибне там борців і героїв;

Встане проповідник, де багато грішних;

Де багато дурнів, знайдеться й насмішник.

Отак-то як «Зеркало» трісло з кришталю,

«Нове Зеркало» ми ось куємо з металу.

Гартоване горем на всяку пригоду,

Шліфоване ясно любов’ю к народу,

Жалібнії спомини - то його рами,

Обвиті колючими з терня вінками;

Та промені сонця в нім жаром ясніють

І будять на кращую долю надію.

Прийміть його радо під рідную стріху!

В час суму воно принесе вам потіху;

В дні горя, ясніючи сонця лучами,

Вам скаже: «Не бійтесь, ще сонце над нами!»

Як же іноді в хвилю утіхи пустої

Віллє остороги краплину гіркої,

Не в гнів вам! Лиш з щирістю й правдою в змові

Слова ті! Приймайте й бувайте здорові!

Українсько-руська студентська мандрівка, що відбулася літом 1884 р., була коли не першою взагалі, то першою свідомо зорганізованою пробою товариської мандрівки українсько-руської молодіжі. Першу таку мандрівку без особливих приготувань відбула купка укінчених гімназистів літом 1883, і про неї реферував потім у студентськім кружку у Львові один із її учасників Єронім Калитовський. Зацікавлення, збуджене його рефератом, дало привід до утворення студентського комітету для організації студентської товариської мандрівки літом 1884 р. Комітет, на мою пропозицію, уложив план мандрівки, починаючи від Дрогобича, через гірські місцевості Урич, Корчин і Бубнище, підгірські міста Болехів, Калуш, Станіславів, Коломию і Вижницю до Устєрік. У головних точках мандрівки, а власне в згаданих містах, мали відбутися музикально-декламаційні вечірки з танцями, які, крім товариської забави, мали метою знайомити молодіж із різними кругами руської провінціальної інтелігенції, так, як сама мандрівка мала метою познайомити учасників із досить значною частиною нашого краю, його мальовничими місцевостями та його населенням. Як програму тої мандрівки я уложив віршовану, a priori зложену хроніку, попереджену поетичним покликом, що заохочував молодіж до устроювання подібних мандрівок. Між іншими стараннями комітет порозумівся також де з ким із української молодіжі в Києві, відки як учасник мандрівки приїхав Федір Миколайчик, що тоді скінчив уже був Київський університет і дав себе знати деякими науковими працями, з яких одна - про Сіверську Русь (Чернігівщину), написана українською мовою, була друкована в «Зорі» 1887 р.

Мандрівка зібрала досить значне число учасників і фактично дійшла в повнім своїм складі до Калуша, потрохи під моїм проводом. Там обняв провід у дальші місцевості В. Сіменович, але та друга часть мандрівки мала потрохи інший склад і інший характер і відбулася без моєї участі. Для пам’яті подаю тут реєстр імен учасників першої часті мандрівки, яких власноручні підписи заховалися на обороті ілюстрованої окладки програми мандрівки, що заховалася в моїм посіданню: Теодор Николайчик, Іван Франко, Шухевич Микола, Ярослав Кулачковський, Дем’ян К. Лопатинський, Антін Березинський, Северин Мацюрак, Олександр Бобикевич, Теодор Яців, Іван Гриневецький, Володимир Лев, Олександер Богдан Кулачковський, Юліан Бачинський, Теофан Лукашевич, Омелян Константинович, Остап Качмарський, Вінкентій Яворський, Ярослав Бурачинський, Теодат Бачинський, К. Г. Врецьона і два поляки - Aleksander Humnicki і Stanislaw Bądzyński. Програма видана була накладом комітету окремою брошурою, 16 сторін малої 8-и. Дві остатні сторони сеї брошури заняті заявою комітету, а перших 14 містить ось яку поетичну часть.

Сонце по небу колує,

Знають і хмари свій шлях;

Вітер невпинно мандрує

По України полях.

Ми ж, сонця ясного діти,

Вольного вітру брати,

Мали б сидіти-нидіти,

Мали б в дорогу не йти?

Гей же в дорогу,

В ясную путь,

Скинути з серця тривогу,

Вольним повітрям дихнуть!

Шумно криштальнії хвилі

Стрий, і Черемош, і Прут

Почерез звори і скелі

В вічній мандрівці несуть,

Рокотом кличуть нас тихо

К собі в тих сонячних днях,

Змити все горе, все лихо

У їх сріблястих струях.

Гей же в дорогу,

В ясную путь,

Скинути з серця тривогу,

Вольним повітрям дихнуть!

Життя наше - вітер крилатий,

Річка невпинна, брати!

Хвильки не хоче пождати,

Мусить і мусить іти.

Хто в тій мандрівці якмога

Волі, любові зазнав,

Того щаслива дорога,

Той по добру мандрував.

Гей же в дорогу,

В ясную путь,

Скинути з серця тривогу,

Вольним повітрям відотхнуть!

Вступні уваги

Хоч то хронікар ваш ураз і поет,

Та ще не пророк він прото же:

Показує, що уложив комітет,

За сповнення ручить не може.

Підгір’я і гори, краса полонин,

Повітря і чистії води -

Усе те прекрасно, щоб хто лиш один

Узяв антрепризу погоди.

Погода в мандрівці - великая річ!

Як гори покриються млами,

Нічого не видно. Та жаль, що її ж

Не мож було взять до програми.

Все інше - вже річ комітету: їда

(За вашії гроші!), забава,

І відчити, й спів, молоко і вода,

Нічліг, і гризота, і слава.

Поки всі ті дива і красу, що вас жде,

Розверну перед вами подрібно,

Позвольте ласкаво порадить вам ще,

Що взяти в дорогу потрібно.

Передвсім треба знать, що мандрівки аж дві -

Мала і велика - в сю пору:

Мала - в гори стрийські, велика ж, по ній -

В преславну Чорногору.

Обі потривають днів двадцять і п’ять

З