Читати книгу - "Син маминої подруги, Марісса Вольф"

Миколай

Я вже не знаю, що зі мною зробила Машка. Не інакше, як приворожила. Але тепер я заснути не міг, поки не намацав під ковдрою її красиву попку або не поставлю я руку на її пружні груди. Це стало своєрідним фетишем. Як, блін, сонна іграшка у дітей. Пам'ятаю, в глибокому дитинстві у мене був плюшевий зайчик. Я-то вже виріс, а Зайка ніби як залишилась.

Ночували ми то у неї, то у мене. Але вона чомусь зовсім не хотіла переїжджати до мене. Я кілька разів заводив з нею розмову, але вона тільки вперто дула губки і твердила: «Ми ж домовлялися».

Не розумію я таких примх. Жили б уже в одному місці, а не з'ясовували, хто до кого сьогодні приїде. Але раз домовлялися, значить домовлялися. Мені з нею було добре - і душевно, і фізично. Тому я був готовий все це терпіти. Сподіваюся, недовго.

Так, я взагалі не пам'ятаю, щоб мене за все моє життя так тягнуло хоч до однієї жінки. А її, як тільки побачу, так відразу штани треба поправляти, щоб ненароком хто не помітив. Та головне, що їй часто нічого і робити не потрібно. Я так реагував на неї і в офісі, коли вона з макіяжем і в строгому одязі була присутня на зборах в конференц-залі, і вдома, коли вона в шортиках або домашніх штанцях з кремом на обличчі сиділа на дивані і гортала книжку. Точно приворожила.

Ось і сьогодні я дивився на красиве обличчя сплячої Машки і розмірковував, коли ж ми вже награємося і почнемо жити, як дорослі, нарешті як пара. Адже має ж це рано чи пізно все одно трапитися.

Глянув на неї ще раз.

Її тонкі риси обличчя, маленький прямий носик, червоні чуттєві губи, пухнасті вії - все це я давним-давно вивчив. І чому я тільки не помічав цього раніше? Де були мої очі в дитинстві?

Може, якби я тоді не поїхав з рідної домівки, ми вже давно були б разом, у нас були б маленькі крихітки, я б теж хвалився перед друзями «а подивися, як мій вміє» і млів від першого слова «тато». А може ми взагалі один на одного б не дивилися, як чоловік і жінка. Або повбивали б один одного і розбіглися. Щось я сентиментальним з цієї Машкою став.

Але все-таки добре, що вона Стаса кинула.

Вона прокинулася від мого погляду і посміхнулася мені своєю радісною посмішкою. Дивлячись в ці великі сірі очі, я зрозумів, що зовсім втратив голову. Зрозумів, що хочу зробити їй пропозицію. І зрозумів, що нам треба в кінці кінців визначитися з нашим статусом.

- Доброго ранку, сонечко! - я потягнувся до її захопливих губ і пристрасно їх поцілував.

- Доброго ранку, котик! - сказала вона, відповівши на мій поцілунок.

- Маш, тут це, у мене до тебе розмова є, - сказав, а сам дивлюся на її реакцію.

Вона помітно напружилася, але руки з моїх грудей не прибрала. Як обійняла до поцілунку, так і лежить.

- Ну, давай вже говори свою розмову, - ледь помітно посміхнулася.

- Скоро Новий рік. Не знаю, чи знаєш ти, але ми перед Новим роком всією компанією відлітаємо в гори на тиждень. На корпоратив.

- Пригадую, - сказала Маша, - мені Люба щось розповідала.

Люба? Відразу згадав я цього Гітлера в спідниці. В житті я намагався цуратися таких жінок, але в роботі вона мені ідеально підходила. А що, завжди все що треба зроблено і точно в строк.

- І що саме тобі розповідала Люба? - вирішив поцікавитися.

- Казала, що це весело. І це дійсно зближує команду. Це вона абсолютно точно знає - вона ж уже 5 років у вас працює.

Так, вже, знаю я, скільки Люба у нас працює, сам на роботу брав.

- Вона абсолютно права. Саме тому ми їх і проводимо. Раніше, коли фірма була маленькою, було простіше всіх вивезти. Зараз, коли ми підросли, стало трохи складніше. Але це того варто - колектив віддається роботі по повній. Немає таких чаювань або зависань в ігрових по півдня, як в інших IT-компаніях. Зате є продуктивна якісна робота з відомими іноземними замовниками. Ситуація win-win *, як то кажуть. Але мова зараз не про те. Розумієш, там ми будемо 24/7 перебувати під пильною увагою наших колег. Ховатися ночами по номерах не вийде. Що ми будемо робити з нашими відносинами? Будемо їх озвучувати?

Машка трохи зблідла, зловила неслухняну прядку і почала накручувати її на палець. Блін, тисячу разів цей рух бачив, вона завжди так робила, коли міцно замислювалася або нервувала. Але зараз це змусило мене неабияк напружитися.

- Я вже було починаю думати, що ти мене уникати вирішила, - продовжив. - Так гляди, і комплекс неповноцінності розвинеться.

- У тебе, красунчику? - грайливо запитала Машка, а в її очах я прочитав, що вона вже прийняла рішення.

- Ага, - тільки й відповів. - Говори вже, що вирішила.

- Добре, я згодна.

- Згодна ховатися або не ховатися? - запитав я, вже абсолютно знаючи її відповідь наперед.

- Згодна озвучити всім. Тільки це дивно буде, звичайно. Стільки вже працюємо і на роботі ніяких знаків один одному.

- А чого дивно? Ми ж професіонали. На роботі робота, після - особисте життя. Хоча я, звичайно, не проти тебе до себе в кабінет на чашку чаю запросити ... Кхм, зі звітом ...

- Та пішов ти, Круглов. Сам же сказав, на роботі - тільки робота.

На тому і порішили. Ну, ось, скоро і до мене переїде значить. Мені в моїй квартирі так її затишку не вистачає. Ну і пиріжків домашніх теж, звичайно.

__________________________________________________

* Ситуація, при якій в результаті обидві сторони залишаться у виграші