Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю, Ольга Обська"

Однак у зебри, мабуть, були інші плани на Глашу. Вона трохи зменшила швидкість, зате стала пересуватися якось дивно — ривками: підскакувати на рівному місці, трясти головою і смикати задніми ногами. До Глафіри несподівано дійшло — її збираються скинути. Нова тактика вісімки не сподобалася категорично, але у Глаші вже не було сил генерувати креативні контрзаходи.

— Зебруля, просто зупинись, я сама злізу, — спробувала напоумити тварину Глаша.

— На слова вона не реагує, смикайте за жовту косу, — пролунало звідкись справа.

— Дякую, кеп! На косу вона реагує ще менше, — запевнила Глаша.

Боковим зором вона бачила, як до неї навперейми мчить Крайс на несмугастій зебрі.

Напевно, можна було б із захопленням спостерігати, як чудово хромейстер сидить в сідлі, але Глаші було не до цього. Вісімка остаточно ствердилася в думці, що вершниця їй не потрібна, і виробляла своїм тілом такі зиґзаґи — змія б позаздрила.

Крайс наблизився впритул. Нахилився в сторону Глафіри, обхопив руками, висмикнув із сідла і пересадив на свою зебру. Весь трюк зайняв не більше пари секунд. Опинившись у безпеці, Глаша ще довго хапала ротом повітря, не в силах зрозуміти, що сталося.

Втім, не так вже й багато Глафірі знадобилося часу, щоб прийти в себе. І перше, що зробила, накинувся на рятівника:

— Хтось заявляв, що гарантує безпеку конкурсанткам. А я сьогодні дивом залишилася ціла.

— Ми піклуємося про безпеку дівчат. Але, знаєте, важко захистити того, хто сам лізе в зашморг, — рятівник теж був злий. — Навіщо ви взяли зебру з восьмого стійла?

— Хотіла провалити конкурс, щоб досадити вашому принцу, — огризнулася Глаша.

— Даремно старалися. Конкурсу не буде. Скасував.

— Як же так? Хіба ви на пару з принцом не вважаєте, що ідеальна наречена — це та, що вміє гарцювати на недоумкуватих тваринах?

— Відмінив, щоб конкурсантки не зламали собі шиї. Ваш поганий приклад з парним катанням виявився заразливим.

Далі Крайс і Глафіра їхали мовчки. Втім, їхати лишалося недовго — палац виднівся буквально метрів за двісті — норовлива вісімка встигла відбігти не так-то й далеко.

Біля воріт Крайс спішився і акуратно зняв Глашу з зебри. Тільки тепер, стоячи до хромейстера обличчям, вона помітила у нього у вухах навушники. Губи самі собою розпливлися в усмішці. Сьогодні Крайс був при параді: гарний камзол, розшитий золотими нитками, з нагрудної кишені якого тягнувся дріт від плеєра. Ще той красень!

— Як слухатимете безперервно — батарейка швидко розрядиться, — повчально сказала Глаша фразу, сенс якої Крайс навряд чи міг зрозуміти. — Дайте я вам хоча б іншу мелодію поставлю.

Вона вийняла плеєр з кишені камзола і запустила наступну композицію.

— То як?

Щаслива усмішка осяяла обличчя. Ех, от що-що, а посміхатися Крайс вмів так, що можна закохатися.

— До речі, я поговорив з Ендрю. Він погодився, щоб один із конкурсів пройшов за вашим сценарієм. Так що готуйте.

— Несподівано, — щиро здивувалася Глаша. Вчора вона не повірила, що Крайс і справді хоча б підніме таке питання в розмові з принцом. — Коли?

— На післязавтра у нас вже затверджений конкурс придворного етикету, наступний — ваш.