Книги Українською Мовою » Війна Калібана 📚 - Українською

Читати книгу - "Війна Калібана"

213
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Війна Калібана" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: ---. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 150
Перейти на сторінку:
виглядала високою і суворою у свіжовипрані капітанській формі і магнітних черевиках.

Капітан Естанца командувала «Сомнамбулістом» десять років перед атакою піратів, при якій і втратила життя. Голден вважав, що заміна відповідає регаліям.

Позаду неї розташувався насуплений Амос, у костюмі з патчем головного інженера. Навіть в умовах мікрогравітації на їх поточній орбіті навколо Ґанімеду, він виглядав зсутуленим. Джим робив усе для того, аби удавати позу і дещо розлючений вираз обличчя.

Шлюзування завершилось, і внутрішні двері відійшли вбік. Шість морпіхів у повних бойових обладунках і молодший лейтенант у простому скафандр клацнули, вмикаючи магнітні підошви. Лейтенант швидко огледів команду і щось по відмічав щось у своєму терміналі. Він виглядав таким самим замученим як і Амос. Голден міркував, що нещасний молодий офіцер виконуючи гівняний обов’язок висаджуватися на кораблі увесь день, так само поспішав закінчити процедуру, як і вони поспішали спекатись його.

- Ровена Естанца, капітан і мажоритарний власник приписаного до Церери ваговоза «Плачучий сомнамбуліст», - він не зробив це питанням, але Наомі відповіла:

- Так, сер.

- Мені подобається ім’я, - лейтенант навіть не відірвався від терміналу.

- Сер?

- Ім’я корабля. Воно незвичне. Клянуся, якщо я висаджусь ще хоч на одному кораблі названому на честь чиєїсь дитини чи дівчини14, з якою колись був проведений чарівний вікенд на Титані, я почну штрафувати людей просто за брак креативності.

Голден відчув, як напруга зароджується в основі хребта і піднімається до скальпу. Цей лейтенантик може бути зморений роботою, але він розумний і проникливий, що тут-таки одразу і було продемонстровано.

- Ну, цей саме названий на честь сопливих трьох місяців, які я провела на Титані, після того, як він мене покинув, - сказала Наомі з посмішкою, - непогана річ на перспективу, можливо. Хоча мені варт було назвати його на честь моєї золотої рибки.

Лейтенантова голова раптом піднялася, потім він почав реготати:

- Дякую, капітане. Це я вперше сьогодні засміявся. Всі інші налякані до усирачки, а ці шість шматків м’яса, - він вказав на морпіхів позаду, - позбавлені почуття гумору хімічним способом.

Джим зиркнув на Амоса. Це він фліртує з нею? Я думаю що він фліртує з нею. Мармиза механіка могла означати будь-що.

Лейтенант щось натиснув на терміналі і мовив:

- Протеїн, вітамінні добавки, очищувачі води і антибіотики. Можу я швиденько глянути?

- Так, сер, - вказуючи жестом на люк, - прямо сюди, будь-ласка.

Вона вийшла, офіцер ООН і два морпіхи вервечкою посунули слідом. Інші четверо розташувались у тривожних позах біля повітряного шлюзу. Амос штрикнув Джима ліктем аби привернути його увагу, потім запитав:

- Як у вас, хлопці, сьогодні справи?

Морпіхи ігнорували його.

- Я сказав моєму приятелю, ага, так і казав, типу, «Закладаюсь, ці веселенькі жерстяні костюмчики носять для того, аби приховати щось сороміцьке у штанях»

Голден закрив очі і почав надсилати Амосу психічні накази стулити пельку. Не спрацювало.

- Типу усе це прикольне хай-текове приладдя, поприв’язуване з усіх боків але єдину річ воно не дозволяє – це почухати яйця. Чи, боронь Боже, ви зламаєтесь і тре’ буде для чогось звільнити місце.

Джим відкрив очі. Тепер морпіхи вирячились на Амоса, але не поворухнулися і не заговорили.

Капітан посунувся у далекий куток кімнати і намагався злитися з стіною. Та в його бік ніхто навіть не глянув.

- Тож, - вів своєї Амос, голосом сповненим щирими, товариськими нотами, - є в мене одна теорія, у якій ви хлопці, я сподіваюсь, допоможете мені дати ладу.

Найближчий морпіх зробив півкроку вперед і цим обмежився.

- Моя теорія така: аби уникнути всіх проблем, вони подумали наперед і відрізали усі тії частини, які можуть заплутатися у костюмі. Ну й на додачу це зменшить ваші намагання пижувати один одного довгими, холодними ночами на борту.

Морпіх зробив ще один крок і Амос миттєво ступив йому на зустріч аби зменшити дистанцію. Стоячи настільки близько, що його дихання туманило лицьову пластину броні морпіха, Амос додав: - Давай на чистоту, Джо. Цей костюм зовні повністю анатомічно коректний, чи не так?

Довга, напружена тиша була нарешті порушена, коли хтось у люці прочистив горло, і лейтенант вийшов у коридор.

- Якісь проблеми?

Амос посміхнувся і відступив назад:

- Нє, просто знайомлюсь з хлопцями і дівчатами, відмінниками бойового навчання на яких витрачаються мої податки.

- Сержанте? – запитав лейтенант.

- Ні сер. Жодних проблем.

Лейтенант повернувся і потис Наґаті руку:

- Капітане Естанца, було дуже приємно. Наші люди скоро передадуть по радіо дані для посадки. Я впевнений що люди Ґанімеду будуть вдячні за доставлені вами припаси.

- Були раді допомогти, - попрощалася Наомі і подарувала лейтенанту діамантову посмішку.

Коли вояки ООН пройшли зворотнє шлюзування і відчалили на своєму скіфі, Наомі видихнула і почала масажувати щоки.

- Якби мені довелося посміхатися ще на секунду довше, то обличчя просто репнуло б.

Голден ухопив Амоса за рукав і запитав крізь зуби:

- Що. Це. Був. За. Нахуй?

- Що? - не зрозуміла Наґата.

- Поки вас не було, Амос тут пробував зробити все можливе, аби розізлити морпіхів. Я здивований що вони не встрелили його і мене на додачу.

Амос глипнув на джимову долоню, яка все ще стискала його руку але не зробив жодного руху аби звільнитися.

- Кепе, ти кльовий парєнь, але кепський контрабандист.

- Що? – знову перепитала жінка.

- Капітан так нервував, що навіть я почав вважати що тут щось буде. Тож я відволікав увагу морпіхів, поки ви не повернулися, - пояснив здоровило, - а, і ще: вони не можуть тебе встрелити, поки ти їх не торкнешся або не дістанеш зброю. Ти ж був оонівським флотським хлопчиком. Маєш пам’ятати правила.

- Тож..- почав Джим.

- Тож,- перебив його механік, - якщо лейтенант поцікавиться у них щодо нас, вони розкажуть йому про холопа-інженера, що стояв перед ними, а не про нервового парубка, з нерівною бородою, що намагався сховатися в куточку.

- Холєра, - відповів капітан.

- Ти справний капітан, і я тобі завжди у бійці прикрию спину. Але злодій з тебе гівняний. Ти просто не знаєш як бути кимось, крім себе самого.

Наомі втрутилась з пропозицією:

- Хочеш знову стати капітаном? Бо це кепська робота.

 

- Ґанімед-контроль, це «Сомнамбуліст», повторюємо запит на призначення посадкового майданчика, - сказала Наомі у мікрофон, - ми пройшли контроль патруля ООН, а ви

1 ... 15 16 17 ... 150
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна Калібана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна Калібана"