Читати книгу - "Апологія Сократа. Діалоги"

І о н. Твоя правда, Сократе. Для мене принаймні ця частина мистецтва становила найбільшу трудність; [D] все ж мені здається, що я тлумачу Гомера найкраще з усіх, так що ні Метродор Лампсакський, ні Стесім­брот Фасоський{68}, ні Главкон, ні хто інший, що жив коли-небудь, не був спроможний висловити про Гомера стільки таких прекрасних думок, як я.

С о к р а т. Це похвально, Іоне; ти, певне, не відмовиш, поділишся ними зі мною.

І о н. Так, Сократе, справді варто послухати, як я прекрасно відтворюю Гомера; на мою думку, я заслуговую на те, щоб гомериди{69} увінчали мене золотим вінком.

[531] С о к р а т. Я неодмінно знайду вільний час, щоб по­слухати тебе. А зараз скажи мені ось що: чи тільки в Гомері ти такий сильний, чи також у Гесіоді й Архілосі?{70}

І о н. Ні, тільки в Гомері. Мені здається, що цього цілком достатньо.

С о к р а т. А чи є щось таке, про що й Гомер, і Гесіод говорять одне й те ж?

І о н. Гадаю, що є, і навіть багато.

С о к р а т. Із того ти краще пояснив би те, що говорить Гомер, ніж те, що говорить Гесіод?

І о н. Однаково добре пояснив би те, про що вони говорять одне і те саме.

[B] С о к р а т. А як із тим, про що вони говорять не те саме? Наприклад, про віщування чи говорять щось і Гомер, і Гесіод?

І о н. Звичайно.

С о к р а т. Так що ж? Хто пояснив би краще те, що однаково, і те, що по-різному говорять обидва поети про мистецтво віщування — ти чи хтось із досвідчених віщунів?

І о н. Хтось із віщунів.

С о к р а т. А якби ти був віщуном, то, вміючи пояснити те, що сказано однаково, міг би пояснити і те, що сказано по-різному?

І о н. Звичайно, що міг би.

[C] С о к р а т. То чому ж ти сильний тільки в тому, що стосується Гомера, а в тому, що стосується Гесіода та інших поетів, не сильний? Хіба Гомер говорить про щось інше, ніж усі інші поети? Хіба він не розповідає багато про війну та взаємини між людьми, добрими й поганими, такими, що нічого не вміють, і такими, що щось уміють, про богів, як ті спілкуються між собою і з людьми, про те, що діється на небі та в Аїді, про походження богів і героїв? Чи не це становить [D] предмет поезії Гомера?

І о н. Твоя правда, Сократе.

С о к р а т. А як інші поети? Хіба вони не говорять про те саме?

І о н. Так, Сократе, але їхні твори не такі, як Го­мера.

С о к р а т. Що ж? Гірші?

І о н. Так, значно гірші.

С о к р а т. А Гомерові кращі?

І о н. Звичайно, кращі, клянусь Зевсом.

С о к р а т. Чи не правда, милий Іоне, коли, приміром, про число говорить багато людей, а один з них говоритиме найкраще, то, певне, хтось відрізнить то­го, що найкраще говорить?

І о н. Думаю, що так.

[E] С о к р а т. Чи не буде це той самий, що відрізнить і тих, що говорять погано, чи хтось інший?

І о н. Той самий, звичайно.

С о к р а т. Чи не той, хто обізнаний з арифметикою?

І о н. Так.

С о к р а т. Гаразд. А коли багато розмірковують, яка їжа корисна, і хтось із них буде говорити найкраще, чи тоді розпізнати того, хто говорить найкраще з усіх, може один чоловік, а того, хто говорить найгірше — хтось інший, чи зробить це той самий чоловік?

І о н. Ясна річ, що той самий.

С о к р а т. Хто ж це такий? Як він називається?

І о н. Це лікар.

С о к р а т. Отже, зробимо такий висновок: якщо багато людей говорять про одне й те саме, то завжди той самий чоловік розпізнає, хто говорить добре, а хто погано; [532] а хто не відрізнить того, що говорить погано, той, ясна річ, і не розпізнає того, хто говорить добре, коли вони говорять про одне і те саме.

І о н. Так воно і є.

С о к р а т. Виходить, той самий чоловік здатний оцінювати їх обох.

І о н. Так.

С о к р а т. Ти твердиш, що Гомер та інші поети, серед них Гесіод і Архілох, говорять про одне й те саме, тільки не однаково: Гомер добре, а ті гірше.

І о н. І правду кажу.

С о к р а т. Але якщо ти розпізнаєш тих, що говорять добре, [B] то ти повинен би розпізнавати і тих, що говорять гірше, тобто міг би відрізнити, що вони говорять гірше.

І о н. Здається, що так.

С о к р а т. Значить, мій друже, ми не помилимось, якщо скажемо, що Іон однаково сильний як у Гомері, так і в інших поетах, оскільки він сам погоджується, що один і той самий чоловік може бути добрим суддею всіх, хто говорить про одне й те ж саме, — а поети майже всі трактують про одне і те саме.

І о н. Все ж, що це за причина, Сократе, що [C] коли хтось говорить про іншого поета, то я навіть не звертаю на це уваги й не спроможний додати нічого путнього, а прямо-таки дрімаю, а як тільки хтось згадає Гомера, я зразу прокидаюсь, зосереджуюсь і маю що сказати?

[D] С о к р а т. Це не важко пояснити, мій друже. Кожному ясно, що не завдяки умілості й знанню ти здатний говорити про Гомера. Адже якби ти міг робити це завдяки вмілості, то ти міг би говорити і про всіх інших поетів, бо поетичне мистецтво — це єдине ціле{71}. Хіба не так?

І о н. Так.

С о к р а т. А якщо взяти будь-яке інше мистецтво як ціле, то хіба не існує той самий спосіб розгляду, придатний до всіх мистецтв? Чи хочеш послухати, як я це розумію, Іоне?

І о н. Ще й як хочу, Сократе, клянусь Зевсом; із насолодою слухаю вас, мудреців.

С о к р а т. Я був би дуже радий, якби це була правда, Іоне. Але мудреці — то радше ви, рапсоди, актори й ті, чиї творіння ви виголошуєте, а я всього-на-всього [E] тільки говорю правду, як личить звичайній людині. Адже й те, про що я тебе тепер запитав, зваж, яке воно благеньке та просте: кожній людині зрозумілі мої слова, що розгляд кожного мистецтва є той самий, якщо взяти мистецтво як ціле. Справді-бо, розгляньмо це питання як належить. Чи мистецтво живопису є чимось цілим?

І о н. Так.