Читати книгу - "Аптекар"

Вона розмірковувала, чи не взути чоботи на танкетці, щоб змінити зріст, однак потім вирішила, що йтиме пішки — а можливо, навіть доведеться забагато бігати, коли щось піде не так. І взулася в темні напівкросівки на рівній підошві.

Простуючи до платформи метро, вона змішалась із натовпом і намагалася якомога більше ховати обличчя від камер на стелі. Краєчком ока вона обирала гурт, до якого пристати. Джессі була впевнена, що ті, хто за нею стежать, шукатимуть самотню жінку. Велика юрба будь для кого була кращим маскуванням, ніж макіяж чи перука.

До колій сунуло кілька юрб людей, і вона поміж них, а потім, як перша хвиля на початку години пік, люди почали юрмитися на ескалаторах. Вона обрала тріо: двох чоловіків та жінку — усі у темних ділових костюмах і з кейсами. Жінка була білявкою, на добрих двадцять з гаком сантиметрів вищою за Джессі у черевиках-човниках на високих підборах з гострими носками. Джессі обминула інших членів гурту, поки не опинилася за жінкою. Якщо будь-хто спостерігатиме за квартетом, у якому стояла Джессі, його увагу, безумовно, приверне висока білявка з блискучим волоссям. Хіба що ці очі шукатимуть саме Джуліану Фортіс.

Джессі наполегливо просувалась крізь натовп, добуваючись до місця на краю платформи, щоб чекати там. Ніхто в гурті наче й не помічав тендітної пані, яка йшла укупі з ними. Її оточувало забагато тіл, що стояли щільно одне до одного, щоб вона стала впадати в око.

Потяг стрімко вигулькнув на обрії, промчавши повз людей, а потім, сіпнувшись, рвучко зупинився. Вона розмірковувала, чи не відійти від них, але білявка також була нетерплячою, тож пробилась крізь натовп у негативний простір третього вагону, який впав їм в око. Джессі, розштовхуючи людей, дісталась близько до жінки, за якою йшла, притискаючись тілом до білявки та ще однієї, кремезнішої жінки за нею. Поміж ними її аж ніяк не назвеш невидимою, оскільки більш незручну позу годі й уявити.

Вони поїхали жовтою лінією аж до станції Чайнатаун. Там вона, облишивши тріо, приєдналася до іншої пари — двох жіночок, мабуть, секретарок чи бібліотекарок у суцільно застібнутих сорочках та в окулярах-лисичках. Вони укупі проїхали зеленою лінією аж до станції Шоу-Ховард, де Джессі підвела очі й поглянула в бік нижчої брюнетки, удаючи, ніби поринула у розповідь про весільне святкування у минулі вихідні, на якому — оце так сором! — не було безкоштовного бару. Посеред розповіді вона, покинувши секретарок у вагоні, вийшла і злилася з натовпом, що виходив з метро. Вона хутко крутнулась у залюдненій жіночій вбиральні, а потім, знову змішавшись з натовпом, спустилася на платформу, щоб сісти на наступний потяг. Тепер головне — точно розрахувати час. Вона не зможе заховатись у натовпі. Через різке виття потяга, що прибував, серце у Джессі почало вискакувати з грудей. Вона обняла себе, почуваючись так, ніби стала навшпиньки на стартовій стійці перед забігом, чекаючи, поки пролунає постріл, що дасть старт. Потім здригнулася від метафори, що промайнула в голові, — найімовірніше незабаром справді пролунає постріл зброї, але з неї вилітатимуть справжні кулі, і націлені вони будуть не в небо.

Потяг, верескнувши, спинився, і вона знову рушила в путь.

Джессі спортивним кроком пройшла до вервечки вагонів, проштовхуючись ліктями крізь натовп пасажирів, коли двері зі свистом розчинились. Роззираючись швидко, як тільки могла, вона шукала когось високорослого з пухнастим волоссям. Так багато тіл пропливало повз неї, заступаючи їй огляд! Вона намагалася подумки позначати кожну голову, що не годилась, літерою Х. Чи вона занадто швидко йде? Чи занадто повільно? На час, коли вона дісталась останнього вагона, потяг уже рушив, вона не могла упевнено стверджувати, що він не їде цим потягом, але гадала, що таки не їде. За розрахунками його появи останні кілька разів, найімовірніше він їхатиме в наступному потягу. Вона прикусила губу, коли двері зачинялись. Якщо змарнує цю нагоду, доведеться спробувати знову, коли він рушить з дому наступного разу. А їй не хотілося, щоб знову довелося все повторювати. Чим менше часу залишалося до втілення плану Карстена, то небезпечнішим це буде.

Не бажаючи залишатися на виду, вона рвучко попростувала до виходу.

Вона ще раз обійшла вестибюль, удаючи, ніби ладнає макіяж, якого на ній сьогодні не було. Полічивши подумки до дев’яноста, вона знову приєдналась до потоку подорожніх, які прямували до колій.

Зараз натовп був навіть більший. Джессі стала поблизу чоловіків у костюмах у віддаленому кінці платформи, силкуючись злитися з їхніми чорними піджаками. Чоловіки теревенили про акції і торги — речі, настільки ж далекі від життя Джессі, як і наукова фантастика. Оголосили прибуття наступного потягу, вона приготувалася зайти й обдивитися все знову. Обминувши торговців, вона оглянула перший вагон, коли той спинявсь на станції.

Хутко погляд Джессі пробігав по наступному вагону. Жінка, жінка, стариган, занизький, затовстий, занадто темний, безволосий, жінка, жінка, дитина, біляв… Наступний вагон…

Він немов допомагав їй, немов був на її боці. Стояв просто перед вікном, визираючи, випроставшись, важке волосся спадає на видноті…

Джессі похапцем оглянула решту пасажирів, заходячи в розчинені двері. Чимало ділових людей, кожен із них може бути найманцем відділу. Жодних особливих прикмет, занадто широких плечей, які не відповідали б нормальним розмірам костюма, проколотих вух, гуль під піджаками, жодних поглядів подорожніх, що перестрічаються. І нікого у сонцезахисних окулярах.

У цій частині — міркувала вона сама до себе, — вони намагаються схопити нас обох і загнати назад у лабораторію. Хіба що це пастка, і Деніел з невинно-кучерявим волоссям виявиться одним із них. Можливо, йому доручено мене застрелити. Чи заколоти. Чи, можливо, вони хочуть вивести мене з потяга, щоб застрелити, де ніхто не побачить. Чи вони знетямлять мене й викинуть на колії.

Але якщо історія правдива, ми обоє потрібні їм живими. Мабуть, вони зроблять щось таке, що я планую вчинити з Деніелом. Або вони вивезуть мене кудись на машині з лабораторії, і мої шанси на те, щоб піти геть, будуть… менш ніж обнадійливими.

Поки за ними зачинялися двері, у її голові промайнули тисячі інших варіантів поганого закінчення. Вона хутко пройшла вагоном, ставши поруч із Деніелом, схопившись за ту саму жердину,