Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

Жанна вкотре прибирала у квартирі. Про візит Маєвського говорив лише ледь вловимий запах чоловічих парфумів та упаковка від пластиру на журнальному столику.

Жанна не поспішала її прибирати. Вже майже 18 років у її будинку не було чоловіків, крім Влада. А той останнім часом постійно був зайнятий своїми новими проектами, навчанням, друзями, і вже не потребував Жанниної опіки. Тому спроба врятувати штани свого шефа і “лікування” його ноги стали для Жанни болючим нагадуванням про те, що вона вже сто років ні про кого не дбала.

"Ну і добре! Якщо у вас немає вдома, то… щось там співається про пожежу” – бурмотіла Жанна, прибираючи вкотре у порожній кімнаті, яку вона готувала до приїзду Влада. З дня на день він, нарешті, має приїхати, але то рейс скасували, то за навчанням затримали, то ще щось. А їй, Жанні, нудьгуй і переживай тут!

Врешті-решт не витримавши хмари, що надто вже згустилися в думках, Жанна вирішила з'їздити в офіс і зайнятися справами. Або хоча б ноутбук додому забрати. Раптове рішення трохи відволікло від смутку.

На рецепції для отримання заповітного ключа Жанні було достатньо показати документи. І ось порожній, спокійний офіс. Працюй не хочу! Але тільки Жанна знайшла потрібні файли, за інерцією прибрала стіл і підключила принтер, як раптом у холі почулися голоси.

"Може, хтось поверхом помилився?" - з надією подумала Жанна, але солодкий голосок Марини та її фраза "Тихін Ігорович, ви справжній чоловік!" вбила всі надії.

А далі в офіс завалилася солодка парочка, Марина, штучні форми якої вивалювалися з напіврозстебнутої блузи, і власне, "справжній чоловік", він же "самодур-начальник".

Чому від цієї картинки Жанні раптом стало спекотно, вона й сама не розуміла. За всієї її нелюбові до службових романів, по Марині з першого дня було видно, що вона ходить на роботу тільки для цього. А ось Тихін… Ігорович… Хоча б посоромився використовувати офіс для своїх любовних пригод!

А погляд який був! Мов у кота, що зжер канарку! Соромно стало? Та ні, таким почуття сорому невідоме.

Бажання працювати в офісі різко зникло. Розпалюючи саму себе, Жанна закривала програми та відключала багатостраждальний принтер. Аж раптом у двері обережно постукали.

Не дочекавшись відповіді, до кабінету, увійшов Тихін Ігорович.

– Жанно Вікторівно, це не те, про що ви подумали… – почав він.

- Ні про що я не подумала! – відвернулася до вікна Жанна, щоб не видно було її палаючих щік.

– Марина сумочку забула і потрапила в… неприємну ситуацію. От я і допоміг.

- Ви справжній чоловік, Тихін Ігорович! - передражнила Марину Жанна. А тепер залиште мене, будь ласка, бо в цьому агентстві бодай комусь треба працювати!

Коли двері за Тихоном зачинилися, Жанна дивуючись сама собі, присіла на краєчок крісла. На її попередній роботі, та й на роботі взагалі, вона ніколи не дозволяла собі ні такої поведінки, ні таких емоцій. Що ж тут трапилося? Можливо, це переїзд на неї так вплинув?

Швидше за все! - Сама себе заспокоїла Жанна і почала збирати речі. Завтра попрацює вдома, благо її графік ніким не контролюється, і потроху налаштується на діловий лад.