Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"

Ми пройшли до машини, цього разу він сам сів за кермо. Відчинив дверцята й вказав мені на пасажирське сидіння поруч із сидінням водія. Я сіла і пристебнулася.

- Мій університет розташований... - почала я.

- Я знаю, де він розташований. - Перебив мене.

- Ти все про мене знаєш?

- Ні, але багато чого. Наприклад твої стандартні дані такі як: коли народилася, де навчалася, які секції відвідувала. Ну ще, там, зріст, вага, розмір одягу, білизни, зрештою. Але, думаю, ти маєш рацію, нам варто краще дізнатися один одного.

- Так, адже я про тебе навіть таких стандартних даних не знаю.

- Прикрий недогляд. - Погодився Олександр й додав: - Я сьогодні поїду на кілька днів і повернуся ближче до вихідних. Після інституту тебе забере Вадим. Запиши його номер, подзвониш, коли потрібно буде тебе забрати.

- Добре. Я сьогодні хочу забрати свою машину.

- Давай поки я не повернуся до міста, ти поїздиш із Вадимом.

- Чому? Я гарний водій.

- Не сумніваюся, але давай пізніше обговоримо це питання. Не хочу, щоб потім тесть мене на ремені пустив.

- Можна подумати, ти його боїшся.

- Це як подивитись. Ну що, ми поки що домовилися?

- Домовилися. - Неохоче погодилася я.

- Ти не соромся. Вадим на цей тиждень повністю у твоєму розпорядженні.

- Ти їдеш у справах батька?

- В тому числі. - Відповів ухильно. - А ти сумуватимеш?

- Чого б це? - Фиркнула, на що він усміхнувся й потер підборіддя рукою.

- Якраз буде в тебе час звикнути до нового становища і до нового будинку також. - Я скривилася від спогаду про «примарний будинок». Сам собою будинок прекрасний, тільки ось його історія. Сашко помітив мій стан, але розцінив його по-своєму. - Ти виглядаєш стривоженою чи мені здається?

- Ти маєш рацію, я не знаю, як розповісти подругам про заміжжя.

- Заразом придумаєш нашу історію. Тільки не сильно старайся.

- Угу.

- Напишеш мені потім, а коли я повернусь, ми зустрінемося з твоїми друзями разом.

- Не думаю, що тобі буде з ними цікаво.

- Спочатку спробуємо, а потім судитимемо.

- Подивимося. - Не стала сперечатись, адже ми якраз під'їхали до воріт інституту. - До побачення. - Попрощалася і взялася за ручку.

- Стривай.

- Що?

- А прощальний поцілунок?

- Не смішно.

- Я й не сміюся. Ти мене не побачиш цілий тиждень, можна мені бодай маленьку компенсацію.

- За що компенсацію?

- Я потім вигадаю.

- Тоді не можна. Придумаєш, тоді й говоритимемо.

- Звучить заманливо.

- І тобі буде чим зайнятися у від'їзді.

- Може хоч у щоку. - Не відстає.

- Мені час іти, на мене чекають.

- Так не піде. - Хитає головою, взявши мене за руку. - Подивись, як твої друзі на нас дивляться. Якщо ти зараз так підеш, вони тобі нізащо не повірять.

Вказав на натовп студентів й посунувся ближче до мене, провів великим пальцем по обличчю. Від його дотику пішов мороз по шкірі.

- Тільки не сіпайся, як божевільна. - Сказав і поцілував.

Поцілунок був ніжний і не викликав огиди. Мене охопило збентеження в котрий раз за цей день, але я швидко повернула собі самовладання і крізь зуби відповіла:

- Ще раз так зробиш, і я тобі вріжу! - і вийшла з машини.

Він вийшов услід.

- Побачимося, красуне! - Сів назад в авто й поїхав.

Усю виставу бачила половина нашої групи, а я ще навіть не придумала, як їм розповісти про своє одруження.

Ну що, дорогий чоловік, просив сильно не старатися з вигадками, але за його витівку в машині я в боргу не залишуся.

Думаю, не варто казати, яким поглядом мене зустрічали подруги. Я, звичайно, не тихоня і час від часу зустрічалася з хлопцями, але нічого серйозного. А тут якийсь тип, зовсім невідомий їм, цілує мене ще й так пристрасно. Відчуваю, зараз мене розірвуть, а ще досі відчуваю його поцілунок на своїх устах.

- Привіт всім. - Вітаюся першою.

Сьогодні понеділок і наша група купкується біля головного корпусу університету. Серед них і моя найкраща подруга Ріта.

- Олю, я дивлюся, ти хлопця собі завела. - Це сказав мій одногрупник Микола.

- Заводять котів чи собак, а хлопця зустрічають. - Огризнулася Ріта.

- Колю, відчепись. - Гаркнула на нього так, щоб і інші з питаннями не чіплялися.

Поцілувала Ріту в щоку і прошепотіла їй на вухо «потім розповім».

Постояли ще хвилин десять, зачекали на інших. Я навчаюсь на п'ятому курсі на економічному факультеті. Розподіл на практику ми вже одержали давно. Наразі нас раз на тиждень збирають для звітності.