Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

— Мене призначили наставником Лісбет, коли її батько завдав такої тяжкої шкоди здоров’ю матері, що та стала інвалідом і більше не змогла опікуватися дочкою. Вона дістала невиліковні ушкодження головного мозку, і в неї неодноразово ставалися крововиливи в мозок.

— Ви говорите про Олександра Залаченка?

Прокурор Екстрьом з пильною увагою нахилився вперед.

— Цілком правильно, — відповів Пальмґрен.

Екстрьом кашлянув.

— Попрошу відзначити, що ми торкаємося теми, що підлягає суворій секретності.

— Те, що Олександр Залаченко протягом кількох років жорстоко бив матір Лісбет Саландер, навряд чи є таємницею, — сказала Анніка Джанніні.

Петер Телебор'ян підняв руку.

— Справа стоїть не зовсім так просто, як її подає фру Джанніні.

— Що ви хочете сказати?

— Немає сумніву в тому, що Лісбет Саландер стала свідком родинної трагедії, яка призвела в дев’яносто першому році до заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю. Проте немає жодних документів, які підтверджували б, що такий стан справ тривав протягом багатьох років, як стверджує фру Джанніні. Це міг бути поодинокий випадок або сварка, що вийшла з-під контролю. Правду кажучи, немає навіть документів, які підтверджують, що матір Саландер побив саме пан Залаченко. Ми маємо в своєму розпорядженні відомості, що вона займалася проституцією, і побити її цілком могли інші особи.

Анніка Джанніні поглянула на Петера Телебор’яна з подивом і навіть, здавалося, на коротку мить втратила здатність говорити. Потім її погляд знову став зосередженим.

— Ви не могли б розвинути цю думку? — попросила вона.

— Я хочу сказати, що насправді у нас є лише твердження Лісбет Саландер.

— І?

— По-перше, сестер було двоє. Сестра Лісбет, Камілла Саландер, таких тверджень ніколи не висловлювала. Вона заперечувала, що подібне траплялося. По-друге, якби дійсно сталося побиття таких масштабів, як заявляє ваша підзахисна, воно б, природно, знайшло відображення у звітах соціальних комісій тощо.

— Чи можемо ми ознайомитися з яким-небудь допитом Камілли Саландер?

— З допитом?

— Чи є у вас які-небудь документи, які показують, що Каміллу Саландер узагалі запитували про те, що сталося в них удома?

На згадку імені сестри Лісбет Саландер раптом засовалась і глянула скоса на Анніку Джанніні.

— Я гадаю, що соціальна служба проводила розслідування…

— Ви щойно заявили, що Камілла Саландер ніколи не стверджувала того, що Олександр Залаченко бив їхню матір, і, навпаки, це заперечувала. Це категоричне висловлення. Звідки у вас такі відомості?

Петер Телебор'ян раптом на кілька секунд замовк. Анніка Джанніні помітила, як змінився вираз його очей, коли він зрозумів, що припустився помилки. Він розумів, куди вона мітить, але ухилитись од відповіді було неможливо.

— Наскільки я пам’ятаю, це з’ясувалося з матеріалів поліцейського розслідування, — зрештою видушив він.

— Наскільки ви пам’ятаєте… А я ось з усієї сили шукала поліцейське розслідування з приводу подій на Лундаґатан, коли Олександр Залаченко дістав тяжкі опіки. Єдиним доступним документом виявився небагатослівний звіт, написаний поліцією на місці події.

— Можливо…

— Тому мені хотілося б знати, як вийшло, що ви читали матеріали поліцейського розслідування, недоступні для захисту?

— На це питання я відповісти не можу, — сказав Телебор’ян. — Мені дали з ними ознайомитись, коли я в дев’яносто першому році проводив судово-психіатричну експертизу Лісбет Саландер після замаху на батькове життя.

— А прокурор Екстрьом знайомився з цим звітом?

Екстрьом засовався і схопився за борідку. Він уже зрозумів, що недооцінив Анніку Джанніні. Разом з тим брехати йому не було сенсу.

— Так, знайомився.

— Чому ж цей матеріал виявився недоступним для захисту?

— Я вважав, що він не становить для суду інтересу.

— Будьте ласкаві, розкажіть мені, як до вас потрапили ці документи. Коли я звернулася до поліції, мені повідомили, що такого звіту не існує.

— Розслідування проводила Служба державної безпеки. Воно має гриф секретності.

— Невже Служба безпеки розслідувала грубе побиття жінки і вирішила поставити на звіті гриф секретності?

— Це пов’язано з особою винуватця. Олександра Залаченка. Він був політичним біженцем.

— Хто проводив розслідування?

Мовчання.

— Я не чую відповіді. Чиє ім’я значилося на титульному аркуші?

— Розслідування проводив Гуннар Бйорк з відділу ДПУ/Без по роботі з іноземцями.

— Дякую. Це той самий Гуннар Бйорк, який, як стверджує моя підзахисна, спільно з Петером Телебор’яном сфальсифікував її судово-психіатричну експертизу дев’яносто першого року?

— Гадаю, так.

Анніка Джанніні знову звернула свою увагу на Петера Телебор’яна.

— У дев’яносто першому році суд постановив утримувати Лісбет Саландер в дитячій психіатричній клініці. Чим було зумовлено таке рішення?

— Суд ретельно вивчив діяння і психічний стан вашої підзахисної — вона як-не-як намагалась убити батька за допомогою запалювальної бомби. Адже це не можна назвати нормальним вчинком підлітка, незалежно від того, з татуюванням він чи ні.

Петер Телебор’ян зобразив увічливу посмішку.

— А на чому ґрунтувався висновок суду? Якщо я правильно розумію, вони спиралися лише на одну-єдину судово-психіатричну експертизу, написану вами спільно з поліцейським на ім’я Гуннар Бйорк.

— Тут уже йдеться про змови, вигадані фрекен Саландер. Я мушу…

— Пробачте, але я ще не поставила запитання, — сказала Анніка Джанніні і знову звернулася до Хольгера Пальмґрена: — Хольгере, ви говорили, що зустрічалися з начальником доктора Телебор’яна, головним лікарем Кальдіном.

— Так. Адже мене призначили наставником Лісбет Саландер. На той час я бачив її лише мигцем. У мене, як і в усіх інших, склалося враження, що вона страждає на серйозне психічне захворювання. Але оскільки я дістав таке завдання, я спитався про загальний стан її здоров’я.

— І що сказав головлікар Кальдін?

— Лісбет була пацієнткою доктора Телебор’яна, і доктор Кальдін не приділяв їй особливої уваги, за винятком оцінок стану і таке інше. Приблизно через рік я почав порушувати питання про те, як її можна знову навернути до нормального життя. Запропонував прийомну сім’ю. Я не знаю напевно, що відбувалося всередині клініки Святого Стефана, але, коли Лісбет пролежала у них майже рік, доктор Кальдін раптом почав виявляти до неї цікавість.

— У чому це виявлялося?

— Я зрозумів, що він оцінює її стан інакше, ніж доктор Телебор'ян. Одного разу він розповів мені, що вирішив змінити методи її лікування. Я лише пізніше зрозумів, що йшлося про так зване зв’язування. Кальдін просто звелів припинити прив’язувати її ременями, позаяк не бачив для цього підстав.

— Отже, він пішов проти доктора Телебор’яна?

— Вибачте, але вам це відомо з чуток, — заперечив Екстрьом.

— Ні, — сказав Хольгер Пальмґрен. — Не тільки. Я зажадав рекомендацію з приводу того, як можна повернути Лісбет Саландер назад у суспільство. Доктор Кальдін таку рекомендацію написав. Вона в мене збереглася.

Він простягнув Анніці Джанніні якийсь папір.

— Ви можете розповісти, що тут написано?

— Це лист доктора Кальдіна до