Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Американські боги 📚 - Українською

Читати книгу - "Американські боги"

996
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Американські боги" автора Ніл Гейман. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 160 161 162 ... 170
Перейти на сторінку:
тут не лежатиме завжди.

Хтось смикнув його, бризнув водою в обличчя. Підняв його голову. Потягнув його через лід, спиною по слизькій поверхні, і Тінь хотів сказати лишіть мене, я просто трохи відпочину... може, посплю часинку, що в цьому поганого? Тінь хотів, щоб його лишили в спокої, і тоді все буде добре.

Він не помітив, як заснув — але ось він стоїть на рівнині, і перед ним чоловік із головою та плечами бізона, і жінка з головою величезного кондора, а між ними стоїть Віскі-Джек, дивиться на нього і скрушно хитає головою.

Тоді Віскі-Джек розвертається і повільно йде геть від Тіні. Бізоночоловік пішов слідом. Тоді розвернулася і пішла жінка-громовиця, перш ніж присісти, відштовхнутися і ринути в небо.

Тінь охопило відчуття втрати. Він хотів покликати їх, попросити не кидати його так, не розчаровуватися в ньому, але все навколо втрачало форму: фігури зникали, рівнини тьмяніли, усе провалювалося в пітьму.

Біль був нестерпним: ніби тане кожна клітина в його тілі, кожен нерв. Ніби вони пробуджуються і мають конче повідомити про свою присутність болем.

Під потилицею його тримала чиясь рука. Ще одна — під підборіддям. Певно, він у якійсь лікарні — зараз розплющить очі й побачить.

Взуття не було. На ногах джинси. Від пояса голий. У повітрі клубочиться пара. Він бачив дзеркало для гоління на стіні перед ним, раковину, синю зубну щітку у скляночці, забризканій зубною пастою.

Мозок обробляв інформацію поступово. По одній речі за раз.

Пальці на руках пекло. Пальці на ногах пекло.

Тепер йому хотілося завити від болю.

— Все добре, Майку. Все добре, — заспокоював його знайомий голос.

— Що?.. — вимовив чи намагався вимовити Тінь. — Де я?

Він не впізнавав власний голос.

Тінь був у ванні. Текла гаряча вода. Тобто він думав, що вода була гарячою, хоч і не міг бути впевненим у цьому. Він був у воді по шию.

— Найдурніша річ, що її можна втнути з обмороженням, — це відігрівати бідолаху вогнем. Наступна штукенція по дурості — це обгортати його в ковдри, особливо якщо не зняти холодний мокрий одяг. Ковдри тримають тепло — і холод. А третя найдурніша річ — як собі думаю я — це викачати з бідолахи кров, нагріти і закачати назад. І лікарі у тих шпиталях так зараз роблять! Господи. Довго, дорого і безглуздо.

Хтось говорив над Тіневою головою.

— А найрозумніша і найшвидша річ — це те, що робили моряки ще сотні років тому. Занурте бідолаху в гарячу воду. Тільки не надто гарячу, щоб не зварити. Просто гарячу. Я б сказав, Майку, що ваша спроба повторити трюк Гудіні не вдалася. Ви вже були майже зовсім мертвим там, на озері. То як ви зараз почуваєтеся?

— Болить. Усе болить. Ви врятували мені життя.

— Так, напевно, врятував. Можете зараз самостійно тримати голову?

— Спробую.

— Я зараз відпускаю вас. Якщо ви почнете тонути, то я вас витягну.

Тоді рука більше не тримала його потилицю.

Він відчув, що сповзає по ванні вперед. Простяг руки, відштовхнувся від країв. Кімната була маленькою. Ванна — металева, з геть пожовклою та подряпаною емаллю.

Старий з’явився у полі зору. На його обличчі читалося занепокоєння.

— Вже краще? — перепитав Хінцельман. — То тепер просто відкиньтеся і розслабтеся. Я все розігрів для вас і підготував. Скажете мені, коли будете вилазити, я дам вам халат, і тоді зможете закинути джинси в сушарку разом із рештою вашого одягу. Добре, Майку?

— Мене звати не Майк.

— Як скажете, як скажете...

Старече обличчя, що нагадувало мордочку гобліна, скривилося.

Тінь не відчував часу: він лежав у ванні, поки кінцівки не перестали пекти і поки знову зміг згинати пальці рук та ніг. Хінцельман допоміг Тіні звестися на ноги і випустив воду. Тінь сів на краєчку ванни, вони удвох зняли з нього джинси.

Тінь обгорнувся махровим халатом — той був трохи замалий, але він вліз у нього без особливих труднощів — сперся на старого, що провів його своїм помешканням до древнього дивану. Тінь був стомленим і слабким. Виснаженим, але живим. У коминку потріскували дрова. На стіні висіли кілька здивованих оленячих голів — вони ділили простір із великими лискучими рибинами.

Хінцельман забрав Тіневі джинси, і в сусідній кімнаті торохтіння сушарки на мить припинилося, а тоді знову почалося. Старий повернувся із горням, у якому щось парувало.

— Кава. З енергетиком. Подумав, що трохи шнапсу не буде зайвим. Але тільки трохи. Ми так робили у старі часи. Лікарі у цих шпиталях не схвалили 6.

Тінь узяв каву обома руками. На горнятку був намальований комар і підпис: «Здавайте кров — їдьте у Вісконсин!».

— Спасибі, — тільки й сказав він.

— Ми ж друзі, — озвався Хінцельман. — А для чого друзі ще потрібні? Одного разу ви так само врятуєте життя мені. А поки не варто про це й згадувати.

Тінь сьорбав каву.

— Я думав, що вже вмер.

— О, вам дуже пощастило. Я ж бо був на місточку, гадав, що сьогодні якраз усе станеться з чортопхайкою. Коли доростете до мого віку, у вас теж інтуїція буде на такі речі, ось побачите. Тож я стою собі, позираю на свого вірного годинника і помічаю, як ви йдете просто на кригу. Я вам кричу, але навряд чи ви мене чуєте. І от я бачу, як чортопхайка йде на дно, а ви з нею. І думаю, що вам каюк, але все одно біжу до вас. Страшно було, зараз досі дрижаки беруть, як згадую. А ви пробули там, під водою, не менше двох хвилин! І тоді ваша рука показалася з-під льоду, якраз у тому місці, де машина провалилася... Ніби привида тоді побачив! — пауза. — Нам обом збіса пощастило, що крига нас витримала, коли я тягнув вас на берег.

Тінь кивнув.

— Ви добре вчинили, — сказав він Хінцельману.

Гоблінське личко старого засяяло.

Тінь почув, як десь у будинку зачинилися двері. Він далі сьорбав каву.

Тепер до нього повернулася здатність мислити — і здатність ставити запитання.

Він дивувався, як старий, удвічі нижчий і, певно, утричі легший за нього, був здатний витягти його, нерухомого, на берег, а тоді дотягти до машини. А тоді ще й донести з машини в дім і посадити у ванну.

Хінцельман підійшов до коминка, узяв щипці

1 ... 160 161 162 ... 170
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Американські боги», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Американські боги"