Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

-Цікаво чим це? -Смикнула вухом кішка -Навчити вас невміх ловити собі їжу? Ви самі навчитеся!

-Ти Чого? -Образився кіт -Образилася на мене, за те що я тебе намагався нагодувати недоїдками? Та гаразд тобі!

-Ти можеш годувати недоїдками кого хочеш, але тільки не мене! У нашому лісі ніхто не опускався до того щоб збирати після інших недоїдки! Ми самі добували собі їжу, собі та своїм близьким, зрозумів!

Яскравий вигнув брову "Звідки вона така вся така правильна взялася на мою бідну голову?"

-Добре, та й бути, на перший раз прощаю -іронічно промовила принцеса -Чим вам там допомогти треба?

-Вчити полює нас не треба, ми самі когось хочеш навчимо. Просто допомагай нам знаходити їжу. Ходитимеш зі мною та ще з іншими котами на пошуки їжі. У нас багато людей похилого віку, вони вже не ті ловці що раніше

Квітка задумалася “Я якось не планувала залишатися тут. Відмовляти непристойно. Як же бути? -Я Подумаю. Мені все одно потрібно буде дещо переговорити з вашим ватажком. Тільки після цього я дам відповідь

Молоді після невеликої прогулянки повернулися до хліву. Де чорна кішка переговорила з їхнім ватажком

-Про що ж ти хотіла зі мною поговорити, Квітку? Яскравий, сказав мені що запропонував тобі допомогти нам, правда?

-Так. Про це я збиралася поговорити. Розумієте, я не планувала залишатися тут. Я хочу піти далі, я маю подорожувати, а не сидіти на місці. Мені дуже подобається у вас, але я відчуваю, що я повинна йти

-Дуже шкода що ти так скоро вирішила нас покинути. Що ж, я вже тобі казав. Ми вільні коти, нас ніхто і ніщо не тримає. Ми йдемо, приходимо коли хочемо. Ти маєш право піти туди, куди тебе кличе серце. Іти зі світом

Квітка схилила голову на знак поваги -Спасибі ватажок, я вдячна вам за ваше розуміння, вибачте

-Тобі нема в чому вибачатися. Ти молода, в тобі вирує кров, звичайно тобі наскучить сидіти на одному місці

Квітка попрощалася з усіма, вийшла з сараю, як її наздогнав рудий -Ти що? Ось так візьмеш і підеш!?

-Головник сам мені сказав, що мене тут ніхто не тримає, я вільна у своїх діях, хіба не так?

-Так, але я думав що ти залишишся. Якщо ти йдеш через моє ставлення до тебе, то вибач мене. Я не хотів тебе образити. Не йди. Ти ж сама не виживеш! Ти ж кішка, а ви кішки, ви слабші за нас, сильних котів!

Квітка обурилася - Що я слабка?.. Та знав би ти, хто мене вчив цьому, не говорив би так! в чому!.. А ти ще смієш мене ображати? піду!

Яскравий намагався вмовити чорну лишиться, але та його не хотіла слухати. Мовчки принцеса пішла геть із міста. Чи суджено Квітку та Яркому знову зустрінеться, чи це була їхня остання зустріч? Хтозна. Після відходу Квітки, банда продовжила жити у сараї як і раніше. Ось тільки Яскравий не перестаючи думав про Квітку

-Чого сумуємо сидиш, Яскравий? Про що замислився? Після відходу Квітки, минуло кілька днів, ти сам не свій. Невже за нею так сумуєш? Ех, здається ти закохався в неї-хихікнув старий-Так, таких як Квітка мало. Знаєш, я прожив довге життя, багатьох кішок побачив, але такого ще не бачив. Не знаю як її виховували у лісі, але думаю вона так своїм характером кожного діставала. З такої вольової кішки вийде гарний ватажок

-З чого ви взяли що я сумую за цією норовливою, пихатої, зарозумілої кішки! -прошипів рудий кіт

-Про як. А чого ж ти її так детально описав? Знаєш, той хто любить, не соромитиметься у своїх словах. Була в моєму житті гарна кішечка. Теж з характером, звичайно їй до характеру Квітки далеко, але теж була не з боязкої десятки. Ніколи не соромилася в словах, завжди говорила те, що мала на думці. Багато клопотів вона мені задала, але я любив її шалено. Ех, не склалися в нас стосунки, вона втекла з іншим котом далеко

- Ніколи б не подумав, що вона займе мої думки. Їсти, спати, полювати не можу, тільки про неї думаю. Як мені бути, ватажку? Що робити? Сподобалася вона мені! Що я зробив не так, що вона кудись пішла від нас?

-Так завжди буває, кішки з норовом захоплюють наші думки. Я думаю, що вона пішла з важливих причин. Вона щось шукає, чи хоче щось зробити, тому пішла від нас. Я впевнений, якби мала можливість, вона б залишилася. Кожен має свою мету. А я так зрозумів, вона до кінця піде щоб досягти своєї мети. Такі цілеспрямовані завжди досягають своєї мети, за будь-яку ціну. Якщо потрібно когось вбити, вони це не роздумуючи зроблять. На їхньому шляху краще не стоять, гірше буде. Ось тільки не впевнений, що вона сама впорається -пауза -Якщо вона дійсно тобі сподобалася, ти повинен знайти її і допомогти досягти своєї мети. Якщо хочеш, щоб вона звернула на тебе увагу, зроби все, що в твоїх силах. Дай їй зрозуміти, що ти вмієш не тільки базікати багато, але й бути корисним у потрібні моменти. Ти молодий кіт, тобі треба йти своєю дорогою, не витрачай свій час на нас старих. Ти мені як син, ти здібний кіт. Але щоб стати сильнішим і досвідченішим, тобі треба побачити світ, пізнати нове. Квітка багато років прожила в лісі, для неї в новинку було побачити, двоногих, собак, півня з курками, гнізда двоногих. Ти хоч тут не народився, але живеш у цьому місті більше року, тому ти знаєш як вижити у місті, але ти не знаєш, як це жити в лісі. Я думаю, що ви один одному будете корисні. Ти навчиш її жити у місті, якщо вам на шляху трапиться ще якісь міста, вона навчить тебе виживати у лісі. Якщо ти не зможеш знайти її, то повертайся сюди, ми на тебе чекатимемо

-Дякую вам ватажок. Я знав, що ви мене зрозумієте! Вибачте якщо завдав вам шкоди та незручності

Яскравий попрощався з усіма, побіг по запаху Квітки, він сподівався, що встигне її наздогнати. Молодий кіт дуже хотів допомогти їй досягти своєї мети. Поки Весна навчається нових навичок у Чорної Смерті, а Квітка шукає своє місце в цьому житті, ми повернемося до “Вільних Вітрів”. Горіх залишив свої думки про повернення до табору, бо не хотів, щоб Іскра випадково розповіла про спорідненість кошенят із Туманом. Найбільше він хвилювався, щоб Іскриста Вода не розбалакала всім про його родину. Іскра ось уже цілий місяць була сама не своя, виховання кошенят вона не закинула, старанно виконувала обов'язок матері. З її голови не йшла думка про зраду Тумана. З Горіхом на цю тему вона намагалася не розмовляти, палева бачила як її темно-коричневий чоловік страждає через її капризи “Бідний Горіх. Навіщо я змусила тебе бути батьком моїх кошенят? Ти не заслуговуєш щоб терпіти мені недостойну. Великі Предки, за що нам таке важке життя? Чому Горіх не пішов від нас, коли була така можливість! Мені соромно називатись твоєю дружиною. Навіщо я просила тебе допомогти”. Вогонь продовжив навчання у таборі, після того, як отримав догану від Тії. Яскраво полум'яний більше не намагався помститися Горіху. Вагітність Тихої Ночі протікала без проблем, Туман ні на крок не відходив від дружини