Читати книгу - "Хранителі"

Пес несамовито тремтів.

Трейвіс усвідомив, що теж тремтить, і від цього біль у плечі сильнішав.

Подолавши напад страху, Трейвіс кинувся до відчинених дверей, прогупотівши по понівечених полотнах, і відкрив вогонь по студії. Незважаючи на незначний відбій карабіна, здавалося, що в його рану хтось вбиває долото.

Кулі не завдали нікому шкоди. Аутсайдер не закричав, і його ніде не було видно.

На підлозі лежали понівечені картини і шматки віконної шиби: Аутсайдер заліз у будинку з піддашка над переднім ґанком.

Трейвіс вичікував, широко розставивши ноги. Він тримав карабін обома руками, покліпуючи, щоби піт не затікав йому в очі, і чекав, намагаючись не звертати уваги на біль у правому плечі.

Напевне, Аутсайдер або зліва від дверей, або справа — присів і готується до стрибка. «Якщо потягнути час, то, можливо, цьому створінню набридне чекати і воно кинеться на мене, а я його пристрелю у дверях. Але ні, воно таке ж розумне, як Ейнштейн. Лише дурень стрибатиме на мене крізь вузькі двері. Ні. Воно вчинить по-розумному і заскочить нас зненацька», — розмірковував Трейвіс.

Новий удар грому був такої сили, що задрижали не тільки шибки, а й весь будинок. Небо протяла блискавка.

«Давай, покидьку, вилазь».

Трейвіс подивився на Нору й Ейнштейна, які стояли за кілька кроків від нього. Справа від них була спальня, зліва — ванна кімната, а позаду — сходи.

Трейвіс перевів погляд на двері і скло, що валялося на підлозі. Раптом йому спало на думку, що Аутсайдера може вже не бути у студії; він міг вилізти крізь вікно на піддашок і зайти з іншого боку: крізь другі двері, можливо, через одну зі спалень чи ванну, або ж із криком кинутися на них зі сходів.

Трейвіс жестом покликав Нору.

— Прикрий мене.

Вона не встигла заперечити, як Трейвіс напівприсядки зайшов до студії. Він ледь не перечепився у цьому безладі, але втримався на ногах і повернувся, готовий відкрити вогонь, якщо побачить, що чудовисько нависає над ним.

Але нікого не було.

Двері шафи виявилися відчиненими, але там теж було порожньо.

Трейвіс підійшов до розбитого вікна і обережно визирнув на піддашок над мокрим ґанком. Нікого.

Вітер торохтів небезпечно гострими уламками скла, які досі стирчали з віконної рами.

Трейвіс пішов коридором. Він бачив, що Нора злякано дивиться на нього, але твердо стискає свій «узі». Позаду відчинилися двері майбутньої дитячої кімнати. Монстр із палаючими жовтими очима був там. Він широко роззявив свою страхітливу пащу, повну зубів, набагато гостріших за уламки скла у віконній рамі.

Нора побачила чудовисько і повернулася, але Аутсайдер напав першим, водномить вирвавши «узі» у неї з рук. Вона навіть не встигла вистрелити.

Проте монстру не вдалося пошматувати Нору своїми п’ятнадцятисантиметровими іклами, гострими, як ножі, бо в той момент, коли він виривав із рук Нори пістолет-кулемет, Ейнштейн із гарчанням стрибнув на нього. Прудкий, наче кішка, Аутсайдер перемкнув увагу з Нори на собаку і спробував ударити його, дістаючи так далеко, наче його довгі руки складалися не з одного ліктьового суглоба, а з декількох. Через мить він схопив Ейнштейна своїми страхітними лапами.

Підбігши до дверей студії, Трейвіс не міг прицілитися, бо між ним і монстром стояла Нора. Він крикнув їй, аби вона лягла, щоб він міг вистрелити. Вона так і вчинила, але було вже пізно: Аутсайдер затягнув Ейнштейна в дитячу кімнату і з грюкотом зачинив двері, так наче він був виплодом якогось нічного жахіття, що вмить вискочило, наче чорт із табакерки, і заховалось назад зі своєю здобиччю.

Почулося скавчання Ейнштейна, і Нора кинулася до дверей.

— Ні! — вигукнув Трейвіс, відтягуючи її.

Він спрямував карабін на зачинені двері й випустив решту куль із магазина, пробивши в них близько тридцяти дірок і зціпивши зуби від пекучого болю у плечі. Він міг зачепити Ейнштейна, але якщо не стріляти, пес буде у ще більшій небезпеці. Коли набої закінчилися, Трейвіс умить витягнув порожній магазин, дістав новий і перезарядив карабін, а потім, вибивши ногою двері, вбіг у дитячу кімнату.

Вікно було відчинене. Вітер колихав завіси. Аутсайдера не було.

Ейнштейн лежав непорушно на підлозі біля стіни, увесь закривавлений.

Побачивши ретривера, Нора пронизливо закричала від горя.

Виглянувши з вікна, Трейвіс помітив криваві сліди, що вели на піддашок. Дощ швидко змивав їх.

Помітивши якусь подобу руху, він глянув у бік сараю, і саме вчасно, щоби побачити, як за Аутсайдером зачиняються великі двері.

Схилившись над псом, Нора промовила:

— Боже, Трейвісе, невже він помре після всього, що йому довелося пережити?

— Я за тим сраним покидьком, — люто промовив Трейвіс. — Він у сараї.

Нора теж смикнулася було в бік дверей, але він наказав:

— Ні! Зателефонуй Джиму Кіну і залишайся з Ейнштейном, залишайся з ним!

— Але тобі потрібна моя допомога. Я не відпущу тебе самого.

— Ти потрібна Ейнштейну!

— Він мертвий, — промовила вона крізь сльози.

— Не кажи так! — заволав Трейвіс. Він розумів, що безглуздо вважати, що Ейнштейн не помре доти, доки вони цього не скажуть. Але Трейвіс