Читати книгу - "Замогильні записки"

Утім, чи варто зупинятися на цій деталі, взагалі важливій, але мізерній на тлі нинішніх великих подій? Франція не має правителя, корабель позбувся штурвалу, а я буду вирішувати питання, що краще – подовжити чи вкоротити його щогли! Отже, я залишу без уваги все другорядне в декларації палати депутатів і займуся лише справжньою або уявною свободою французького престолу.

Почнімо ось із чого: якщо престол вільний, ми вільні вибирати форму правління.

Перш ніж вручити кому б то не було корону, не зайвим буде з’ясувати, який політичний устрій виберемо ми для нашого суспільства. Що ми збираємося заснувати: нову монархію чи республіку?

Чи подарує нова монархія або республіка Франції спокій, потужність і довголіття?

Проти нової республіки говорять спогади про республіку, що вже існувала. Спогади ці зовсім не стерлися з людської пам’яті. Ніхто не забув той час, коли смерть виступала між свободою і рівністю, йшла рука в руку з ними. Коли на вас знову обрушиться анархія, чи зумієте ви розбудити нового Геракла, здатного звернути шию чудовиську? Історія знає п’ять або шість легендарних героїв, яким це було під силу: не мине й тисячі років, як нащадки ваші побачать нового Наполеона. Але вам на це розраховувати не доводиться.

До того ж, якщо виходити зі стану наших звичаїв і наших відносин із сусідніми державами, встановлення республіки видається мені сьогодні майже нездійсненним. Перша трудність полягає в тому, що французам бракує одностайності. Яке право мають мешканці Парижа змушувати мешканців Марселя чи будь-якого міста до прийняття республіканського устрою? Одна у нас буде республіка чи двадцять, а то й тридцять? Будуть вони федеральними чи незалежними? Облишимо всі ці питання. Припустімо, що республіка наша буде єдиною: чи вірите ви, що за нашої природної безцеремонності навіть найбільш серйозний, поважний і великодосвідчений президент уже через рік не відчує спокуси подати у відставку? Не захищений як слід ані законами, ані звичаями, цілі дні терплячи образи, приниження й підступи – справа рук таємних суперників і підлих заколотників, він не викликатиме достатньої довіри ні в торговців, ні у власників; він не матиме ні гідності, необхідної для перемов з урядами іноземних держав, ні могутності, необхідної для підтримання порядку всередині країни. Якщо він вдасться до революційних заходів, республіка стане предметом загальної ненависті; стривожена Європа здобуде користь із цих чвар, підкине хмизу в огонь, втрутиться, і ми знову станемо учасниками жахливої різанини. Певна річ, представницьке республіканське правління – це майбутнє світу, але нині його час іще не настав.

Перейдімо до монархії.

Якщо короля призначать палати або вибере народ, це буде, що не кажіть, річ нечувана. Я думаю, ми мріємо про свободу, перш за все про свободу друку, за допомогою якого і в ім’я якого народ тільки що здобув таку дивовижну перемогу. Так от! кожна нова монархія змушена буде рано чи пізно відібрати у нас цю свободу. Сам Наполеон не міг з нею змиритися. Дочка наших лих і рабиня нашої слави, свобода друку буде поза небезпекою лише за такого уряду, за спиною якого стоїть багатовікова історія. Хіба монархії, що є незаконним плодом кривавої ночі, не доведеться побоюватися незалежних думок? Хіба, якщо одні отримають право прославляти республіку, інші – інший спосіб правління, уряд, незважаючи на всі прокляття, які обрушує на цензуру додавання до 8-ї статті Хартії, не постане дуже скоро перед необхідністю вдатися до надзвичайних законів?

Що ж у такому разі виграєте ви, друзі поміркованої свободи, від зміни, якою вас спокушають? Вас силою схилять або до республіки, або до узаконеного рабства. Потік демократичних законів вийде з берегів і затопить монархію; ворожнеча політичних партій знищить монарха.

Спочатку, сп’янілі від успіху, люди уявляють, що їм усе до снаги; вони уявляють, що зможуть задовольнити всі вимоги, всі забаганки, всі запити; вони тішать себе надією, що на якийсь час кожен забуде про свою користь і своє марнославство, вони вірять, що світло знань і мудрість уряду здолають незліченні труднощі, але минає кілька місяців, і практика спростовує теорію.

Я назвав вам, панове, лише частину труднощів, пов’язаних із проголошенням республіки або нової монархії. І той і інший державний устрій сповнений небезпек, а проте існує третій шлях, і про цей шлях треба сказати декілька слів.

Злочинні міністри зганьбили корону, зневажили закони і пролили кров; вони познущалися з клятв, даних небу, і законів, ухвалених на землі.

Чужоземці, що двічі безперешкодно входили до Парижа, дізнайтеся справжню причину ваших успіхів: ви діяли від імені законної влади. Невже ви думаєте, що якби сьогодні ви прийшли на допомогу тиранії, ворота столиці цивілізованого світу відчинилися б перед вами так само легко? З того часу, як ви покинули Париж, французька нація зростала під покровом конституційних законів; діти наші в чотирнадцять років уже велетні; наші рекрути в Алжирі, наші школярі в Парижі довели нині, що вони гідні своїх батьків – переможців битв при Аустерліці, Маренго та Єні; причому сила їх і слава подвоїлися завдяки завоюванням свободи.

Ніколи ще ніхто не вів боротьбу справедливішу і героїчнішу, ніж та, яку веде сьогодні паризький народ. Він не піднімав руку на закон; доти, поки влада не порушила суспільного договору, народ зберігав спокій; він покірливо зносив образи, підбурювання, загрози; заради Хартії він не шкодував ані грошей, ані життя.

Але коли влада, що брехала до останньої хвилини, раптом проголосила своїх підданців рабами, коли дурість вступила у змову з лицемірством і придворні євнухи забажали замінити своїм насильством терор республіки й залізні кайдани імперії, тоді народ покликав на допомогу свій розум і свою відвагу; виявилося, що ці крамарі не бояться порохового диму і що чотирьом солдатам і капралові з ними не впоратися. Три дні, що засяяли над Францією, змінили долю народу більше, ніж ціле сторіччя. Великий злочин спричинив могутній вибух, але чи треба через цей злочин і народжений ним моральний і політичний тріумф супротивної сторони скидати старовинний порядок речей? Подивімося, як стоять справи:

Карл X і його син повалені, або, якщо хочете, зреклися престолу, але трон