Читати книгу - "Мобі Дік, Герман Мелвілл"

Транкво взяв кита собі, бо хотів його мати; а сер Кліффорд - бо йому належали маєтності в тих краях. Кит сера Кліффорда весь складений на завісах, і ви можете відчиняти й зачиняти всі оточені кістками порожнини його тіла, наче шухляди величезної шафи, можете розкладати його ребра, мов гігантське віяло, і хоч би й цілий день гойдатись на його нижній щелепі. На деяких лядах та віконницях його мають установити замки, і в майбутньому відвідувачів буде супроводити слуга з в’язкою ключів при боці. Сер Кліффорд має намір брати два пенси плати за погляд у «галерею шепоту» - канал спинного хребта, три пенси за те, щоб почути луну з порожнини мозочка й шість пенсів за огляд незрівнянного краєвиду, який відкривається з маківки кашалотового черепа.

Розміри кістяка, які я зараз наведу, точно переписані з мого правого передпліччя, де мені їх витатуювали, бо в моїх тодішніх мандрах по диких краях я не мав іншого способу зберегти такі цінні статистичні дані. Та оскільки місця було мало, бо я хотів зберегти деякі частини свого тіла чистими, щоб записати на них вірша, якого саме складав,- принаймні ті частини, які ще не були татуйованими,- то я округлював результати вимірів до цілих футів, не дбаючи про дюйми, тим більше, що кита й справді недоречно міряти дюймами.

 

103
ВИМІРИ КИТОВОГО СКЕЛЕТА

 

 

Насамперед я хочу подати вам прості і ясні відомості щодо живої ваги того левіафана, якого незабаром продемонструю. Такі відомості можуть виявитись тут корисними.

Згідно з ретельним підрахунком, який я виконав, спираючись почасти на дані капітана Скорсбі, що оцінює вагу найбільшого, шістдесятифутового гренландського кита в сімдесят тонн,- згідно з цим моїм ретельним підрахунком, кашалот найбільших розмірів, від вісімдесяти п’яти до дев’яноста футів завдовжки і трохи менше сорока футів обводом у найтовщому місці, має важити щонайменше дев’яносто тонн; отже, як рахувати тринадцять чоловік на тонну, він значно важчий за всю людність містечка з тисячею стома жителями.

Тож подумайте самі, скільки розумових сил треба припрягти до цього левіафана, наче волів у ярмо, щоб хоч зрушити його з місця в уяві жителя суходолу?

Я вже змальовував перед вами на всякі лади й череп кита, і його дихало, і щелепу, і зуби, і хвіст, і лоб, і плавці, й багато інших частин його тіла, тому зараз відзначу тільки найцікавіше в загальній масі його оголеного кістяка. Та оскільки гігантський череп займає таку велику частину всієї довжини кістяка і оскільки це до того ж частина найскладніша, а в цьому розділі мови про нього більше не буде, то ви повинні весь час тримати його в пам’яті чи хай там під пахвою, бо інакше не зможете скласти повне уявлення про загальну будову того, що ми зараз розглядатимемо.

Довжина кашалотового кістяка на острові Транкве становила сімдесят два фути; отже, за життя, повністю одягнений у всі свої покриви, той кашалот мусив бути дев’яносто футів завдовжки, бо супроти живого кита кістяк його на одну п’яту частину коротший. З цих сімдесяти двох футів відкиньте близько двадцяти футів черепа й щелепи, і на самий хребет лишиться півсотні футів. І до цього хребта трохи менш як на одній третині його довжини приєднано гігантську клітку з ребер, яка колись містила в собі життєво важливі органи кашалота.

Мені це велетенське ребристе огруддя разом із довгим рівним хребтом, що прямою лінією тягся ще далеко назад, дуже яскраво нагадало щойно закладений на верфі корпус великого корабля, коли до кіля прикріплено ще тільки два десятки шпангоутів, а решта того кіля лежить як звичайна гола колода.

Ребер було десять пар. Перше, як рахувати від голови, мало довжину близько шести футів; друге, третє й четверте були все довші й довші, а кульмінація наставала в п’ятому ребрі, одному з двох середніх,- воно було завдовжки вісім футів з лишком. Далі ребра знов поступово меншали, і останнє, десяте, мало всього п’ять футів і кілька дюймів. Товщина їхня була загалом пропорційна довжині. Середні ребра вигинались найкрутіше. На декотрих із Арсакідських островів ці ребра вживають як опори, по яких настилають кладки через неширокі потічки.

Коли я оглядав ті ребра, мене знову здивувало те, що кістяк кита зовсім не визначає його зовнішньої форми; про це я вже не раз згадував у цій книжці. Найбільше з ребер того кістяка, що на острові Транкве, одне з середніх, було розміщене там, де туша живого кита має найбільшу висоту. А найбільша висота того кашалота за життя мусила становити принаймні шістнадцять футів; тим часом довжина відповідного ребра не набагато перевищувала вісім. Отже, те ребро давало заледве половину справжнього уявлення про обвід тулуба живого кита. Крім того, там, де я тепер бачив тільки голий хребет, колись лежали цілі тонни жиру, м’язів, крові й нутрощів. Замість широких бічних плавців видно було лише кілька розсипаних кісточок, а масивних, величних лопатей хвоста, в яких кісток нема, не було й сліду!

«Якою ж самовпевненою й нерозумною,- подумав я,- була б спроба якогось тюхтія, що весь вік просидів дома, уявити собі справжній вигляд цього чудо-кита, вдивляючись тільки в його мертвий, оголений кістяк, розпростертий у тому мирному гаю…» Ні! Тільки серед найгрізніших небезпек, тільки у вирі, збитому страхітливими лопатями його хвоста, тільки на безкраїх просторах глибокого моря можна пізнати живу правду про цілого кита в плоті й крові.

Та вернімося до хребта. Найкраще ми змогли б роздивитись його, якби за один кінець підняли його краном угору. Це нелегка робота. Але, виконавши її, ми бачимо, що хребет кита дуже подібний до Александрійської колони Помпея.

Окремих, не зрощених між собою хребців у тому хребті трохи більше як сорок. Загалом вони лежать подібно до великих блоків з бічними виступами в готичному шпилі, складеному з суцільних шарів масивного мурування. Найбільший той, що посередині,- завширшки трохи менше трьох футів, а заввишки - понад чотири. Найменший, у самому кінці хвоста,- завширшки всього два дюйми і трохи схожий на білу більярдну кулю. Мені казали, ніби далі були ще менші, але їх десь погубили малі шибеники-канібаленята, дітлахи одного жерця, що покрали ті хребці й гралися ними в крем’яхи. Таким чином, ми бачимо, що хребет, навіть найбільшого з живих створінь кінець кінцем сходить нінащо - на просту дитячу іграшку.

 

104
ВИКОПНИЙ